Page 169 - 6631

Саваоф – одна з назв Бога-Отця у християнстві.

Сакралізація – залучення у сферу релігійного регулювання різних форм громадської та
індивідуальної свідомості, соціальних відносин, діяльності установ, людей, освячення
предметів, завдяки чому вони начебто набувають надприродних властивостей.

Сакральне (лат. sacer – священний) – наділене Божою благодаттю, релігійно
санкціоноване. Такими є таїнства, церква, священнослужителі, речі і дії, що належать до
релігійного культу.

Самоактуалізація (самореалізація) – становлення особи у світі, розкриття її творчих
можливостей власними зусиллями. Таємниче злиття її душевного світу зі світом зовнішнім,
реалізація внутрішньо необхідної потреби людини (потреби в спілкуванні, пізнанні, творчості,
самопізнанні тощо).
Самовизначення – вільний, усвідомлений людиною і санкціонований її совістю вибір
ціннісно-смислових засад, життєвих орієнтирів та визначення на цій основі позицій власного
буття.
Самосвідомість – спрямованість свідомості людини на саму себе або усвідомлення нею
кожного акту свідомості, свого становища у світі, власних інтересів і перспектив.
Сансара (санскр. – повторення народжень і смертей) – уявлення про єдиний ланцюг
переходів душі з однієї оболонки в іншу.

Сатанізм – напіврелігійна течія (рух), прибічники якої поклоняються певній
демоністичній істоті: Сатані (Дияволу, Люциферу), Асмодею тощо.

Сварог – бог небесного вогню у давніх слов’ян (І тис. до н. е.).
Світ – у широкому розумінні – цілісна система всього сущого, охопленого людською
свідомістю, почуттями, волею та діяльністю. У вузькому – система конкретних об’єктів, з
якими людина перебуває у певному співвідношенні (світ книги, світ спорту, світ музики тощо).
Світовий Дух – у релігії – особлива духовна сила, що здатна творити, пізнавати й
освячувати світ.
Світоглядна функція релігії – здатність релігії формувати у віруючої людини систему
поглядів і уявлень, які виражають її ставлення до різних предметів і явищ дійсності, життєву
позицію, ціннісні орієнтації, тобто релігійний світогляд загалом.
Свобода – здатність людини діяти (чи не діяти) з власної волі.

Свобода віросповідання – свобода вибору особистістю релігійного світогляду, тобто її
здатність до релігійного самовизначення, й самореалізація у вибраній релігійній сфері.

Свобода в релігії – міра свободи, яку допускає певна конфесія для своїх прибічників у
віросповідній практиці, тлумаченні певних положень кодифікованого віровчення.
Свобода релігії – незалежне функціонування релігійних течій, рухів та їхніх інституцій, а
також правові, суспільно-політичні, економічні можливості та гарантії для вільного релігійного
самовизначення й самореалізації особистості.
Свобода совісті – це право мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм
вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або
несповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати
свої релігійні або атеїстичні переконання.

Свобода церкви – ступінь автономності, незалежності внутрішнього устрою, структури
управління певного релігійного об’єднання, його правовий статус і можливості виконання ним
поставлених завдань.

169