Page 67 - 6625

Повноваження надають обмежене право використовувати ресурси і
керувати людьми. Всередині організації ці межі визначаються політикою,
процедурами, правилами і посадовими інструкціями, які викладені в письмовій
формі або передаються підлеглому усно. Межі повноважень розширюються в
напрямку більш високих рівнів управління організацією. Але навіть
повноваження вищого керівництва обмежені. Голова ради директорів і
президент великої акціонерної компанії повинні відповідати перед акціонерами,
якщо витрати значно перевищують бюджет. Не можуть також вищі чиновники
підприємства підвищувати собі зарплату, використовувати ресурси організації
без згоди ради директорів. Крім цього, повноваження керівника визначаються
традиціями, мораллю, культурними стереотипами, звичаями суспільства, в
якому організація працює.
Не слід ототожнювати повноваження і владу. Повноваження
визначаються як делеговане обмежене, властиве даній посаді, право
використовувати ресурси організації, влада являє собою реальну можливість і
здатність діяти та впливати на ситуацію. Іншими словами, повноваження
визначають, що має право робити особа, яка займає певну посаду, а влада
визначає, що ця особа дійсно може зробити.
Практичним результатом виконання організаційної функції є:
- затвердження структури організації, структури органів управління,
схеми взаємозв'язків між підрозділами;
- регламентація функцій, підфункцій, робіт і операцій, встановлення прав
й обов'язків органів управління та посадових осіб;
- затвердження положень про підрозділи, посадових інструкцій;
- підбір, розстановка кадрів і формування штатів працівників у керуючій
та керованій системах.

5.2 Теоретичні аспекти формування організаційної структури
управління підприємством

Формування ефективної організаційної структури – одна з основних
задач менеджменту. Багато провідних теоретиків менеджменту внесли значний
вклад, як у розвиток теоретичних основ організаційного проектування
(дизайну), так і практичному впровадженню теорії організації.
Серед найбільш відомих теорії організації необхідно виділити:
бюрократичну теорію організації (основоположник М. Вебер), класична

наукову теорію організації (основоположник Ф. Тейлор), класичну загальну
теорію організації (основоположник А. Файоль), теорію ефективної організації
(Г. Емерсон), універсальну теорію організації або теорію Гласіер (Е. Джекс, У.
Браун), теорію раціональної організації (Г. Саймон), тектологічну теорію
організації (О. Богданов), ресурсну теорію організації, інституційну теорію
організації (Д. Норт), теорію життєвого циклу організації, групову

67