Page 55 - 6625

“довгий”, “короткий” теж відносні. Два типи планування необхідні, вони
доповнюють один одного, це дві сторони однієї медалі, ми можемо розглядати
їх окремо, але не в наших силах розділити їх фактично.
2. Чим більше функцій організаційної діяльності охоплює план, тим
більш стратегічний він сам. Тактичне планування значно вужче. “Широкий” і
“вузький” також поняття відносні, проте планування на вищому рівні завжди є
більш стратегічним, ніж розробка плану на будь-якому більш низькому
організаційному рівні.
3. Тактичне планування направлено на вибір засобів і шляхів
досягнення специфічних цілей. Цілі переважно визначаються більш високим
організаційним рівнем. До завдань стратегічного планування входить як
формулювання цілей, так і вибір засобів для їх досягнення. Отже, стратегічне
планування орієнтовано як на кінцевий результат, так і засоби його досягнення.
Втім, “засоби”і “цілі” – теж відносні поняття, для одних організацій прибуток –
засіб організаційного розвитку, для інших – ціль функціонування.
Узагальнюючи, можна дати наступне визначення функції планування:
планування – це процес визначення цілей діяльності організації та прийняття
рішень щодо шляхів їх досягнення.

4.2 Стратегічне планування.
Стратегічне планування – різновид управлінської діяльності, який
полягає в реалізації комплексу заходів, пов’язаних із визначенням стратегії
діяльності організації, тобто комплексного плану перспективного розвитку
організації.
Терміни “стратегія” прийшов із Стародавньої Греції і в перекладі з
грецької означає: strategia — “веду військо”, деталізуючи “мистецтво ведення
війни”, “мистецтво генерала”. У бізнес-середовищі цей термін має декілька
значень: мистецтво, філософія, процес, метод та ін. Їх наявністю і пояснюється

існування такої значної кількості концепцій розробки стратегії. Ці концепції не
можна вважати такими, що виключають одна одну. Вони навпаки,
взаємодоповнюються. Отже, визначення, які відрізняються цілісним підходом
до поняття стратегії, краще передають її значення, ніж ті, що характеризують
певні її сторони. У цьому розрізі час виникнення визначення не має ніякого
значення. Прикладом цілісного визначення є варіант, запропонований А.
Чандлером в 1962 році в праці “Стратегія і структура”. Він визначає стратегію
як “визначення основних цілей та задач компанії, а також напрямку діяльності
та розміщення ресурсів найкращим чином для досягнення поставлених задач”.
Стратегія значною мірою розробляється вищим рівнем управління
організації, а її реалізація передбачає участь всіх співробітників всіх рівнів
управління. Стратегічний план повинен бути, з одного боку, цілісним, з іншого
боку - гнучким, що піддається коригуванню. Правильно сформована
(ефективна) стратегія надає організації загальну спрямованість й
індивідуальність, а її співробітникам - відчутні орієнтири для повсякденних дій.

55