Page 54 - 6625

Принцип участі в плануванні передбачає, що ефективне планування не
можна зробити для організації, воно повинно робитися нею самою. Необхідно
надати можливість брати участь у процесі планування всім, хто є частиною
організації або тісно пов’язаний з нею діловими відносинами (за винятком
конкурентів). Професійні плановики повинні забезпечити всі зацікавлені групи
інформацією, знанням, розумінням і мотивацією, щоб вони мали можливість
більш ефективно включитися в розробку плану.
Саме в збільшенні здатності кожної частини організації вносити свій
вклад в удосконалення діяльності всієї організації і полягає основне
достоїнство планування.
Реалізація принципу участі має наступні переваги:
- кожен із учасників планування підприємства отримує більш глибоке
розуміння підприємства, знання різних сторін його життя;
- плани підприємства стають особистими планами працівників, а участь у
досягненні цілей підприємства конкретним внеском кожного працівника;
- створюються передумови для ефективної реалізації всіх функцій
управління: організування, мотивування та контролювання.
Принцип холізму в плануванні складається з двох частин: принципу
координації та принципу інтеграції. Координація пов’язана з взаємодією
організаційних одиниць одного і того ж рівня, інтеграція – з взаємодією
одиниць на різних рівнях.
Принцип координації стверджує, що плани для всіх частин одного рівня
організації повинні формуватися узгоджено і одночасно. Відповідно, жодну
частину організації відповідного рівня неможливо забезпечити дієвим планом,
якщо він складається незалежно від іншої частини того ж рівня. У плануванні
ширина важливіша від глибини, а взаємодія важливіша від дії.
Принцип інтеграції стверджує, що незалежне планування на будь-якому
рівні організації не може бути ефективним, все планування для всіх рівнів
необхідно проводити теж одночасно і узгоджено. Часто вирішення проблем, які
виникають на одному рівні може бути одержано на іншому рівні шляхом зміни
політики і практики.
Отже, принцип цілісності (холізму) стверджує, що для всіх частин
організації необхідно складати плани одночасно і скоординовано.
Беручи до уваги масштаб передбачення перспективи організації,
виділяють стратегічне планування і тактичне планування. Рішення, які один
менеджер сприймає як стратегічне, іншим може трактуватись як тактичний хід.
Відповідно, різниця між ними є скоріше відносна, ніж абсолютна. Не
розвиваючи трактування приведених дефініцій різними авторами, приведемо
відмінність стратегічного і тактичного планування за Р. Акоффом.
1. План є більш стратегічним, чим триваліший строк його дії і чим
важче його змінити. Стратегічне планування відноситься до рішень,
спрямованих на тривалі дії і віддалений результат, який важко змінити.
Тактичне планування розраховано на більш короткий строк, але поняття

54