Page 41 - 6625

ТЕМА 3
ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ

 Сутність та класифікація управлінських рішень
 Методи прийняття рішень
 Групові методи ухвалення управлінських рішень

3.1 Сутність та класифікація управлінських рішень

Управлінське рішення є центральною ланкою в менеджменті й
відрізняється складним, багатоаспектним характером. В управлінському
рішенні найбільше яскраво проявляються і професіоналізм, і досвід, і
мистецтво управління будь-якого керівника.
Для ухвалення правильного рішення необхідне чітке бачення цілі й
об'єктивна оцінка ситуації. Кожен варіант управлінського рішення повинен
мати конкретні результати.
Рішення, наслідки яких не можна представити, неприйнятні.

Прийняття управлінських рішень – це визначальний процес управлінської
діяльності, оскільки формує напрямки діяльності організації, її підрозділів та
окремих працівників.
Необхідно розрізняти два основних типи рішень: потрібні й непотрібні.
До першого типу, тобто потрібних, відносяться ті рішення, які
забезпечують досягнення організацією визначених цілей, сприяють її розвитку
та підвищують ефективність її функціонування. Непотрібні рішення не тільки
не сприяють ефективному функціонуванню, розвитку і досягненню цілей, але,

навпаки, марнують ресурси, головним чином, час, відривають людей від
продуктивних справ, завантажуючи їх такими непотрібними довідками й
звітами, контрольними перевірками й іншими добре відпрацьованими
бюрократичними "штучками", які повинні створити видимість ділової суєти й
великої завантаженості. Відомо, якщо в структурі управління створити зайву
ланку, то вона не тільки забезпечить себе роботою, але й “створить” її іншим.
Тому, перш ніж починати підготовку нового рішення, варто задуматися: а чи
потрібно воно? У даний час до третини, а в деяких установах до половини
ухвалених рішень з різних причин виявляються "холостими пострілами".
Потрібні рішення можна класифікувати за різними ознаками.
Насамперед уже розглядались стратегічні і тактичні рішення.
Стратегічні (перспективні) рішення реалізуються протягом тривалого
часу, їх результати досягаються не зразу, а у майбутньому (у визначеній
перспективі).

41