Page 182 - 6625

концепції Оучі є положення про те, що людина — це основа будь-якої
організації і від неї в першу чергу залежить успіх функціонування організації.
Оучі сформулював основні положення і правила управління людьми,
спираючись на які можна досягнути ефективного управління.
Важливим кроком у розвитку методології сучасного ситуаційного
менеджменту є формування «теорії хаосу». Книга Дж. Гліка «Хаос:
становлення нової науки», видана в 1987 р. на Заході, значно вплинула на
розвиток методології як природничих, так і гуманітарних наук, у тому числі на
розвиток менеджменту. Питання вивчення та вирішення проблеми хаосу дуже
актуальні для розвитку нашої економіки, оскільки сучасна глибина економічної
кризи та глобальність змін в суспільстві не мають аналогів у новій історії
людства.
В основу теорії хаосу були покладені дослідження вченого-метеоролога
Е. Лоренца. Він виявив, що на деякому етапі розвитку системи навіть незначні
зміни можуть значно впливати на всю систему.
Коли ми розбиваємо проблему на частини, це дещо полегшує управління
складними завданнями, але за це ми змушені платити велику ціну, яка
невидима на поверхні. Менеджери не бачать наслідків своїх дій, втрачають
бачення цілого. В результаті цього вони стають заручниками тих систем, якими
мають управляти. Часто вони не розуміють ні динаміки, яка лежить в основі
цих систем, ні того, як впливати на цю динаміку, щоб реалізувати цілі
організації.
Таким чином, задачі менеджменту стають все більш складними,
охоплюючи не тільки виробництво, розподіл, облік, фінансування, але й канали
та комунікації, через які здійснюються ці процеси, а також питання соціального
характеру. Все це потребує аналізу конкретної ситуації за всіма факторами,
оцінки ступеня їх впливу на діяльність організації з метою розробки, прийняття
та реалізації управлінських рішень.

10.4. Основні засади управління в кризових ситуаціях

Криза – це крайнє загострення протиріч у соціально-економічній системі
(організації), що загрожує її життєстійкості в навколишнім середовищі.
Причини криз, що виникають в системах, можуть бути зовнішні та
внутрішні, природні й техногенні, об'єктивні та суб'єктивні.
Практика показує, що кризи неоднакові не лише за своїми причинами й
наслідками, але й за самою суттю. Необхідність у розгалуженій класифікації
криз пов'язана з диференціацією засобів і способів управління ними.
Кризові явища та ситуації, що можуть мати місце на рівні окремого
підприємства (суб'єкта господарювання) класифікують:
1. Залежно від проблематики кризи (сутності протиріч, що їх
обумовлюють) прийнято виділяти: економічну, організаційну, технічну,
технологічну, фінансову, виробничу, психологічну, кадрову та інші види криз,

181