Page 181 - 6625

10. Уміння одержувати позитивний досвід з подій, що відбуваються. У
мудрої людини жоден життєвий досвід, у тому числі неминучі помилки, як
власні, так і здійснювані іншими людьми не виявляються даремними. Прожиті
роки служать дієвим джерелом життєвих аналогій, які він не забуває
враховувати в подальшому житті.
Суть нової філософії управління в спеціальній літературі визначається
таким чином:
- акцент робиться на людину, що самореалізується;
- фірма розглядається як живий організм, що складається з людей, які
об’єднані спільними цінностями;
- фірма повинна постійно оновлюватись у своєму прагненні
пристосуватись до зовнішніх факторів (основними факторами є споживачі і
конкуренти).
Ситуаційний підхід є відповіддю на вплив зовнішнього середовища. При
цьому передбачається, що організаційні механізми пристосовуються до
виявлення нових проблем та вироблення нових рішень, які вимагають нових
поглядів на управління.
«Синтетичні» вчення про управління, які з'явилися в середині XX ст.,
розглядають управління як багатопланове, комплексне та змістовне явище, що
пов’язане багатьма зв’язками з внутрішнім та зовнішнім середовищем
організації. Покладений в основу «синтетичних вчень» ситуаційний підхід
синтезує переваги та можливості всіх відомих у практиці менеджменту
концепцій: факторної, функціональної, системної.
Значним внеском цієї концепції менеджменту в теорію управлінських
рішень є те, що вона орієнтує спеціалістів на ситуаційне мислення з
врахуванням об’єктивних умов діяльності організації, дозволяє виробити
рекомендації для прийняття рішення в конкретній ситуації.
Ситуаційний підхід у практичному менеджменті - це певний тип
динамічного мислення та гнучкої організаційної поведінки спеціаліста.
Серед «синтетичних вчень» про управління велике значення мають
«ситуаційні теорії».
Суть «ситуаційних теорій» полягає в тому, що результати одних і тих
самих управлінських дій в різних ситуаціях можуть значно відрізнятися один
від одного. Тому здійснюючи всі необхідні управлінські дії, такі як планування,
організація, контроль, менеджери повинні виходити з того, в якій ситуації вони
діють.
«Ситуаційні теорії» менеджменту дають рекомендації щодо того, як
треба управляти в конкретних ситуаціях.
У 1981 році американський професор Вільям Оучі висунув теорію «Z»,
ніби доповнюючи цим ідеї Мак Грегора, сформульовані ним у вигляді теорії
«X» і теорії «У».
Створивши теорію «Z» — управління організацією, Оучі зробив спробу
сформувати краще управління будь-якою організацією. Вихідним пунктом

180