Page 167 - 6625

механізми побудови загальних моделей живої та неживої природи, а також
будь-яких виділенних з неї локальних систем на різних рівнях аналізу.
Закономірність ієрархічності або ієрархічной впорядкованості.
Закономірності ієрархічності або ієрархіної впорядкованості є однією з перших
закономірностей побудови і розвитку систем, яку виділив і досліджував
засновник теорії систем Л. фон Берталанфі.
Ієрархічність або ієрархічну впорядкованість розглядають як
закономірність побудови всього світу і будь-якої виділеної з нього системи,
починаючи від атомно-молекулярного рівня і закінчуючи людським
суспільством. Ці особливості ієрархічних структур систем (або як прийнято
іноді говорити ієрархічних систем) спостерігаються не тільки на біологічному
рівні розвитку Всесвіту, а й в соціальних організаціях, при управлінні
підприємством, об’єднанням, державою, при представленні задуму проектів
складних технічних комплексів і т . п.
В силу закономірності комунікативності, яка проявляється не тільки між
виділеною системою та її оточенням, а й між рівнями ієрархії досліджуваної
системи, кожен рівень ієрархічної впорядкованості має складні взаємини з
вищим і нижнім рівнями.
Більш високий ієрархічний рівень чинить направляючий вплив на
підлеглий йому нижчий рівень. Цей вплив проявляється в тому, що підлеглі
члени ієрархії набувають нових властивостей, які були відсутні у них в
ізольованому стані, що підтверджує положення про вплив цілого на елементи,
приведені вище. В результаті появи цих властивостей формується новий, інший
«вигляд цілого» (вплив властивостей елементів на ціле). Завдяки цьому на
кожному рівні виникають нові властивості, які не можуть бути виведені як сума
властивостей елементів.
При цьому на кожному рівні ієрархії проявляється закономірність
цілісності. Виникше таким чином нове ціле набуває здатності здійснювати нові
функції, в чому і полягає мета утворення ієрархій.
Таким чином, на кожному рівні ієрархії відбуваються складні якісні
зміни, які не завжди можуть бути представлені і пояснені. Зокрема,
дослідження ієрархічної впорядкованості в організаційних системах дозволили
зробити висновок про те, що між рівнями та елементами ієрархічних систем
існують більш складні взаємозв’язки, ніж це може бути відображено в
графічному зображенні ієрархічної структури. Так, наприклад, якщо навіть між
елементами одного рівня ієрархії немає явних зв’язків («горизонтальних»), то
вони можуть бути пов'язані між собою через вищестоящий рівень.
За допомогою ієрархічних представлень можна відображати системи з
невизначеністю і досліджувати їх шляхом ієрархічного розчленування
«великої» невизначеності на більш «дрібні», які в ряді випадків легше
піддаються вивченню, що допомагає виявити причини якісних змін при
формуванні цілого з частин. Це дозволяє частково зняти загальну
невизначеність і забезпечити, по крайній мірі, деякий контроль за прийняттям

166