Page 162 - 6625

1. Закономірності взаємодії частини і цілого
В процесі вивчення особливостей функціонування і розвитку складних
відкритих систем з активними елементами був виявлений ряд нижче описаних
закономірностей, що допомагають проведенню вивчення систем на більш
«глибоких» рівнях аналітичних досліджень вичленованих з системи складових
елементів, її частин та їх взаємодій між собою. Вони дозволяють зрозуміти
діалектику частини і цілого в процесі прийняття рішень управління.
Цілісність історично виступає основною або родовою ознакою системи.
Закономірність цілісності визначається виникненням нових властивостей при
об’єднанні елементів в систему (або елементів в підсистеми і підсистем в
систему) за рахунок виникаючих міжелементних, міжкомпонентних (а також
внутрішньорівневих і міжрівневих) відносин, зв’язків і взаємодій. При цьому
система набуває нові інтегративні або сукупні якості, які відсутні у
утворюючих її елементів та інших частин.
З цілісністю тісно пов’язане поняття емерджентності, яке характеризує
явища нагромадження і посилення одних властивостей елементів і компонентів
одночасно з нівелюванням, ослабленням і приховуванням інших властивостей
за рахунок їх взаємодії.
Емержентність можна трактувати як механізм, який зумовлює прояв
гегелівського закону переходу кількості в якість.
Більш глибокі прояви емерджентності полягають в наявності наступних
внутрішньосистемних причинно-наслідкових чинників.
Першим з них є фактор виникнення загальносистемних властивостей в
результаті взаємодії елементів і компонентів в системі, причому таких, які не є
сумою властивостей складових її елементів або частин. Це можна виразити як
незвідність цілого до простої суми частин.
Другий фактор визначає вплив елементів (частин) на систему таким
чином, що властивості системи (цілого) залежать від властивостей складових її
елементів і частин, а зміна в одній частині викликає зміну у всіх інших
частинах і в усій системі.
Третій фактор визначає вплив системи на вхідні в неї елементи і
компоненти, причому останні при попаданні в систему, з одного боку,
набувають нових якостей (системні властивості), а з іншого боку - вони, як
правило, втрачають частину своїх індивідуальних властивостей, притаманних
їм поза системою (система як би пригнічує ряд властивих їм до цього
властивостей).
Перший фактор даної закономірності можна пояснити наслідком так
званого синергетичного ефекту, фізичний сенс якого полягає в процесі
особливої взаємодії об’єктів, об’єднаних в систему. При цьому під впливом або
зовнішніх, або внутрішніх факторів відбувається їх самосинхронізація таким
чином, що поведінка кожного окремого компонента набуває узгоджену
спрямованість.

161