Page 172 - 6625

Основні короткі положення синергетики полягають в наступному.
Синергетика виходить з принципової нестійкості фізичних, біологічних,
соціальних та інших процесів. Згідно синергетичним представленням, кожна
система має множину областей слабкої стійкості, переміщення між якими і
перебування в яких утворюють процес розвитку (руху) систем. Точки, в яких
можливий перехід системи в новий стан, називають точками біфуркації
(роздвоєння, розгалуження). У кожній такій точці виникає вибір (залежить від
випадкових факторів) нових станів, в які може перейти система.
Синергетика вводить в розгляд принцип позитивного зворотного зв’язку,
який є діаметрально протилежним принципом негативного зворотного зв’язку,
на якому грунтується кібернетичної розуміння управління і збереження
динамічної рівноваги систем. Згідно з цим принципом зміни, що з’являються в
системі, не усуваються, а навпаки, накопичуються і підсилюються, що спільно з
дією негативних зворотних зв’язків і призводить до виникнення нового порядку
й структури. Тому самоорганізація розглядається як слабо прогнозований
процес, тобто процес, розвиток якого можна задати тільки можливими
варіантами, але не однозначною траєкторією.
Синергетика виходить з того, що в розвитку природних і суспільних явищ
найбільш істотну роль грають незворотні процеси, тобто процеси, які
неможливо здійснити в протилежному напрямі, послідовно повторюючи в
зворотному порядку всі проміжні стану прямого процесу.
У синергетиці самоорганізуючі процеси розглядаються як ієрархічні, в
яких утворення нової якості відбувається внаслідок взаємодії супідрядних
рівнів. Самоорганізація може відбуватися тільки в багаторівневих системах і за
своїми механізмами - є не що інше, як реалізація ієрархічного підпорядкування,
в якому беруть участь не всі компоненти суміжних рівнів, а тільки порівняно
невелика їх частина.
З системних позицій самоорганізовуючі процеси виникають і
розвиваються під одночасною дією трьох чинників: передвизначеності,
конфліктності і випадковості, кожен з яких вносить свою частку у формування
дінаміки і структури, що самоорганізується.
Таким чином, для виникнення і розвитку самоорганізації необхідно, щоб
система була відкритою, тобто володіла здатністю обмінюватися речовиною,
енергією та інформацією з навколишнім середовищем (іншими системами). В
іншому випадку рух системи зумовлений другим законом термодинаміки - в
кінцевому рахунку, вона потрапить в стан, що характеризується максимальним
безладдям або дезорганізацією.

Контрольні питання
1. Дайте визначення поняттям «елемент», «підсистема» і «компонент».
2. Опишіть проблему розчленування системи на частини.

171