Page 169 - 6625

створити систему, здатну впоратися з вирішенням певної виниклої проблеми,
яка володіє певною, відомою різноманітністю (складністю), необхідно мати для
цієї системи ще більшу різноманітність або здатність створити в собі цю більшу
різноманітність. Інакше кажучи, система повинна мати ресурси, в тому числі
знання шляхів і методів розв’язання виникаючої проблеми або методологію
розробки нових методів і засобів її вирішення.
Стосовно до систем управління закон «необхідної різноманітності»
може бути сформульовано таким чином: різноманітність керуючої системи
(системи управління) має бути більша (або, по крайній мірі, така сама)
різноманітності керованого об'єкта.
Цей закон досить широко застосовується на практиці. Він дозволяє,
наприклад, при розробці та вдосконаленні систем управління підприємством,
об’єднанням або галуззю аналізувати причини недоліків, знайти шляхи
підвищення ефективності управління та отримати рекомендації щодо
вдосконалення всієї системи управління.
Зокрема, при ускладненні виробничих процесів ефективність управління
ними можна варіювати різними методами, в тому числі: чисельністю апарату
управління, ступенем підвищення його кваліфікації, рівнем механізації і
автоматизації управлінських робіт, прийомами уніфікації, стандартизації,
типізації технологічних етапів і процесів, введення поточного виробництва,
скорочення номенклатури деталей, вузлів, технологічного оснащення і т. п.
Одним їх дієвих чинників вдосконалення управління є забезпечення
самоорганізації об’єктів управління, наприклад, за рахунок створення
саморегулюючих підрозділів: цехів, дільниць із замкнутим циклом
виробництва, з відносною самостійністю і обмеженням втручання
централізованих органів управління підприємством і т. і.
Закономірність потенційної здійсненності (ефективності).
Закономірність потенційної ефективності характеризує взаємозв’язок
складності структури системи зі складністю її поведінки і, зокрема, враховує
можливості досягнення граничних величин для надійності, стійкості,
керованості та інших властивостей системи.
На основі цих законів виявилося можливим отримання кількісних оцінок
порогів здійсненності систем з точки зору тієї чи іншої якості, а при їх
інтегруванні - узагальнених оцінок граничних значень життєздатності і
потенційної ефективності складних систем.
Ці оцінки, в основному, використовувалися стосовно технічних та
екологічних систем. Однак для виробничих систем вони використовуються
недостатньо, хоча потреба в таких оцінках на практиці відчувається все
гостріше. Наприклад, в тих випадках, коли необхідно визначити межі
потенційних можливостей і ресурсів існуючої організаційної структури і
моменти їх вичерпання, що викликає необхідність її перетворення. В певних
ситуаціях потрібно з’ясування моментів фізичного або морального старіння

168