Page 148 - 6625

варіанти напрямків розвитку, з високою точністю прогнозувати їхні результати
та вибирати найбільш оптимальний.
З позицій системності домінантною є триєдина концепція сталого
розвитку, згідно якої сталий розвиток обумовлюється збалансованим
(урівноваженим) розвитком соціальної, економічної та природної сфер
(систем). Причому триєдина концепція в рівній мірі може застосовуватись до
глобальних, національних, регіональних, галузевих, територіальних,
господарських систем (організацій і підприємств). Таким чином, можна
вважати, що розвиток економічних систем (основою яких є підприємства) у
сучасних умовах визначається спільним розвитком таких нероздільних сфер, як
економіка, соціум та довкілля. Різні підходи існують також щодо визначення
терміну “розвиток”. З позиції синергетики В. П. Бранський формує таке
визначення розвитку: “Розвиток є ріст ступеню синтезу порядку і хаосу,
обумовлений прагненням до максимальної стійкості”. Стійкість (сталість)
системи нижчого рівня (підприємства) визначається, як взаємодією власних
підсистем “економіка-соціум-довкілля”, так і взаємодією з аналогічними
системами вищих рівнів. Якщо розвиток полягає в прагненні максимальної
стійкості системи, то таку стійкість можна забезпечити при оптимальному
поєднанні певної стійкості економічної, соціальної та природних систем,
простіше урівноваженні розвитку цих систем. Відповідно, для визначення стану
цих систем і управління ними необхідно сформувати відповідні критерії і
показники – індикатори сталого розвитку.
Здебільшого базовий набір індикаторів сталого розвитку (наприклад
Комісією ООН з сталого розвитку) поділяють на чотири основні групи:
соціальні (індикатори соціальних аспектів сталого розвитку);
економічні (індикатори економічних аспектів сталого розвитку);
екологічні (індикатори екологічних аспектів сталого розвитку);
інституційні (індикатори інституціональних аспектів сталого розвитку).
Даний підхід доцільно застосувати і для формування індикаторів сталого
розвитку підприємства. Він також відображає триєдину концепцію сталого
розвитку, згідно з якою, як уже відмічено, необхідно виділити три групи
критеріїв: економічні, соціальні і екологічні.
Особливістю запропонованих критеріїв сталого розвитку підприємства є:
- мінімізація кількості індикаторів за двома критеріями: основний
результат і ефективність; мінімізація кількості критеріїв обумовлює більш
просте і ефективне управління при їх використанні;
- індикатори формуються для внутрішнього і зовнішнього середовища
підприємства, оскільки стійкість складних систем обумовлюється взаємодією
чинників зовнішнього і внутрішнього середовища.
Конкретизуємо критерії та індикатори.
Економічні індикатори:
- внутрішні: результат – обсяги виробництва та їх динаміка;
ефективність – рентабельність продукції та її динаміка;

147