Page 153 - 6625
P. 153

де Т - час, X - входи, Y - виходи, Z - стани, Ω - клас операторів на виході,
            V - значення операторів на виході, ή - функціональний зв'язок в рівнянні y (t2) =
            ή [x (t1) , z (t1), t2], φ- функціональний зв'язок в рівнянні z (t2) = φ [x (t1), z (t1),
            t2].
                    9.  Система,  визначення  якої  дано  при  дослідженнях  організаційних
            систем, виглядає наступним чином:
                    S = (PL, RO, RJ, EX, PR, DT, SV, RD, EF),
                    де PL - цілі та плани, RO - зовнішні ресурси, RJ - внутрішні ресурси, ЕХ -
            виконавці, PR - процес, DT-перешкоди, SV - контроль, RD - управління, EF -
            ефект.
                    Таким чином, в залежності від розв’язуваних завдань і поставлених цілей
            досліджень  опис  системи  можна  здійснювати  на  різних  рівнях  абстракції  і
            включати  в  нього  необхідну  кількість  елементів,  зв’язків  і  дій,  що
            відображають реальну систему.
                    Узагальнюючи  вищесказане  і  враховуючи  необхідність  прийняття
            «робочого» визначення поняття системи, можна сформулювати його наступним
            чином:  система  -  це  сукупність  елементів,  які  знаходяться  у  відносинах  і
            зв’язках один з одним і утворюють єдине ціле.

                                      9.2 Система і зовнішнє середовище

                    Під  зовнішнім  середовищем  розуміється  безліч  (сукупність)  елементів,
            які не входять до системи, але зміна їх стану може викликати зміну поведінки
            системи.  У  деяких  випадках  на  початкових  етапах  дослідження  визначення
            системи базується на відокремленні системи від зовнішнього середовища, так
            як  дуже  важливо  визначити  межі  системи,  яка  функціонує  в  деякій  частині
            навколишнього середовищі.
                    Складна  взаємодія  системи  з  її  оточенням  характеризується  наступним

            чином:  система  утворює  особливу  єдність  із  середовищем.  При  цьому,  як
            правило, будь-яка досліджувана система являє собою елемент системи вищого
            порядку  (надсистеми),  а  елементи  будь-якої  досліджуваної  системи,  в  свою
            чергу,  зазвичай  виступають  як  системи  більш  низького  порядку.  У  такому
            трактуванні  середовища-надсистеми  важливо  враховувати,  що  вона  являє
            собою  деяку  множину  систем,  кожна  з  яких  по-своєму  взаємодіє  з  об’єктом
            аналізу.  Виділяють  чотири  ситуативних  класи  такої  взаємодії:  сприятливу,
            продидіючу, нейтральну і змішану.
                    Сприятливим  виступає  середовище  в  тому  випадку,  якщо  воно  надає
            позитивний вплив на функціонування і розвиток системи, сприяє досягненню її
            цілей і підвищення ефективності її діяльності.
                    Протидіюче  середовище,  навпаки,  пригнічує  функціонування  і  знижує
            ефективність системи, перешкоджаючи досягненню цілей.
                    У  разі  нейтральності  середовище  не  має  безпосереднього  впливу  на
            систему. Але навіть в цьому випадку необхідно враховувати його присутність,



                                                           152
   148   149   150   151   152   153   154   155   156   157   158