Page 121 - 6620
P. 121

Позитивні  значення  зазаначених  вище  критеріїв  дозволяють
                  організації ефективно функціонувати у  короткостроковому періоді, однак
                  більш тривалий часовий горизонт вимагає врахування середньострокових
                  критеріїв      ефективності,       таких      як    конкурентоспроможність,            що
                  характеризує становище серед аналогів, розвиток як  визначений напрямок
                  діяльності  та  довгострокових  критеріїв,  а  саме:  здатності  пристосуватись
                  до  змін  зовнішнього  середовища    та  забезпечити  «виживання»  у
                  довгостроковій перспективі.
                        Отже,  часова  модель  організаційної  ефективності  дозволяє  оцінити
                  ефективність в коротко-, середньо і довгостроковому періодах, а також на
                  основі  підтримання  оптимального  балансу  між  критеріями  ефективності
                  зрівноважує  результати у часі.
                        Певної  уваги  заслуговує  модель  оцінювання  ефективності  розвитку
                  організацій  на  основі  концепції    стратегічних  карт,  що  з'явилась    у  1992
                                                                                    44
                  році і була представлена Р. Капланом і Д. Нортоном . Стратегічні карти
                  розробляють  для  узгодження  короткострокових  цілей  діяльності
                  організації  з  її  місією  і  стратегією  на  довгострокову  перспективу  з
                  допомогою  визначення  чотирьох  основних  аспектів  діяльності.  Вони
                  дозволяють  організації  отримати  можливість  контролювати  вплив
                  поточних операцій на її перспективи.
                        Оцінювання  ефективності  діяльності  організації  на  основі  концепції
                  стратегічних  карт  передбачає  використання    збалансованої  системи
                  показників  (BSC)  для  всієї  організації  і  для  окремих  структурних
                  підрозділів, яка являє собою збалансовану систему ключових індикаторів
                  діяльності, представлених за чотирьма напрямками:
                        −  фінансові  індикатори,  що  характеризують  кінцеву  ефективність
                  діяльності організації;
                        −  ринкові      індикатори,       що     характеризують         взаємовідносини
                  організації з  клієнтами і постачальниками;
                        −  індикатори  внутрішніх  бізнес-процесів,  що  характеризують
                  операційну досконалість організації;
                        −  індикатори  навчання і розвитку, що показують рівень персоналу і
                  перспективи розвитку.
                        Можна  виділити  такі  ключові  моменти  даної  концепції,  що
                  визначають її  практичне значення:
                        –  стратегічні  карти  поєднують  кількісні  і  якісні  показники
                  оцінювання  ефективності  діяльності  організації,  які    доповнюють
                  інформацію із джерел фінансової звітності і зменшують ризик організації
                  на  шляху  до  досягнення  коротко  і  довгострокових  цілей.    Діяльність
                  організації не зводиться тільки до отримання прибутку в короткостроковій
                  перспективі, тому вона має враховувати усі можливі фактори розвитку для
                  досягнення цілей;




                  44
                    Каплан Р., Нортон Д. Сбалансированная система показателей. – М.: Юнити, 2002.
                                                              121
   116   117   118   119   120   121   122   123   124   125   126