Page 30 - 6584

4) мінімізації обсягів незавершеного виробництва.
Календарний план формується виходячи черговості виконання робіт, яка встановлюється
виходячи з одного з наступних правил:
1. Правило “найкоротшої операції” (правило SOT – Shortest Operating Time) – першою
планується виконання роботи з найменшою тривалістю серед усіх наявних; потім серед робіт, що
залишилися, відшукується і другою включається до плану та, що має найкоротшу тривалість і так

далі.
2. Правило “першим надійшов – першим обслуговується” (правило FCFS – First Come, First
Served або FIFO – First In, First Out) – послідовність виконання робіт визначається порядком їх
надходження до операційної системи чи її окремого підрозділу.
3. Правило “останнім надійшов – першим обслуговується” (правило LCFS – Last Come, First
Served або LIFO – Lust In, First Out) – виконання останньої за терміном надходження до
операційної системи чи її окремого підрозділу роботи планується першим, потім до плану
включається передостання і так далі; за умови надходження якоїсь нової роботи вона потрапляє
одразу на саму верхівку цієї піраміди.
4. Правило “за найранішою датою закінчення” (правило Ddate – Due Date) – першою
планується виконання роботи з найранішою датою закінчення; потім серед робіт, що залишилися,
відшукується і другою включається до плану та, що має найближчий термін готовності і так далі.
5. Правило “за найранішою датою початку” (правило SD – Start Date) – першою планується
виконання роботи з найранішою датою початку (для її встановлення слід узяти дату закінчення та
відрахувати від неї тривалість виконання роботи); потім серед робіт, що залишилися, відшукується
і другою включається до плану та, що має найраніший термін початку і так далі.
Це далеко не всі правила визначення пріоритетів у вирішенні завдання календарного
планування робіт. Широко вживаними на практиці є наступні підходи до формування черги на
обслуговування:
 постійний клієнт – першим в роботу;
 більша ціна – першим в роботу;
 більшій штраф за спізнення – першим в роботу;
 більша ймовірність браку – першим в роботу;
 більші втрати від пролежування – першим в роботу;
 більшій запас часу – у кінець черги.
Ще одним методом, який дає результати за критерієм середнього часу запізнення робіт, є
правило критичного відношення (КВ).
Критичне відношення — це індекс, який отримується шляхом ділення часу, що залишився
до строку виконання роботи (за планом), на час, що залишився для виконання роботи. На відміну
від правил пріоритетів, критичне відношення динамічне. Його можна отримати на будь-яку дату і
досить часто його використання збагачує складання розкладів.
Критичне відношення дає пріоритет роботам, які можуть бути виконані, щоб не порушити
розклад відвантаження.
Робота з низьким критичним відношенням (меншим ніж 1,0) є роботою, що випадає з
розкладу, відстає.
Коли КВ дорівнює 1,0, робота знаходиться в межах розкладу.
КВ більше ніж 1,0 означає, що робота випереджає розклад і час її виконання не напружений.
Відношення для визначення КВ має такий вигляд:

Час, що залишився Дата закінчення - Поточна дата
КВ = = (3.16)
Робочі дні, що залишилися Робочий час, що залишився для виконання

Гантт запропонував графічно, з використанням часової шкали, фіксувати фактичне
виконання робіт та порівнювати його з плановим. За такого підходу всі розходження між планом
та фактом набувають наочного характеру, з’являється можливість визначення вузьких місць у
виробничому процесі, виникає база для з’ясування причин відхилень від графіка. Практична
28