Page 28 - 6584

понаднормово, підприємству доводиться вводити додаткові зміни тощо, у той час як у періоди
спаду попиту фірми змушені оплачувати години простоїв працівників (Варіювання темпів
виробництва використанням понадурочного часу й часу простоїв).
Перевагою другої чистої стратегії, що умовно може бути названою стратегією
переслідування є те, що запаси готової продукції зведено до мінімуму, оскільки товари
виробляються лише тоді, коли на них є попит.

Всі пасивні стратегії можна звести до трьох узагальнених стратегій, які передбачають
комбінування двох основних змінних.
1. Постійний обсяг виробництва при постійній кількості робочої сили. Цей варіант
стратегії передбачає стабільність обсягів виробництва продукції. У цій ситуації кількість
найманих робітників також незмінна. Різницю між обсягом сукупного попиту та обсягом ви-
робництва компенсують збільшенням або зменшенням запасів виготовленої продукції чи
портфеля відкладеного попиту клієнтів.
2. Змінний обсяг виробництва при постійній кількості робочої сили. При реалізації цієї
стратегії обсяги випуску знижуються залежно від попиту, але кількість робочої сили залишається
стабільною. Диспропорції між обсягом виробництва та кількістю робочої сили регулюють
організацією понадурочних робіт, наданням відгулів або передачею частини обсягу робіт
субпідрядникам.
3. Змінний обсяг виробництва при змінній кількості робочої сили. Ця стратегія
передбачає найом та звільнення робітників залежно від зміни обсягів виробництва.
Комбінована (змішана) стратегія являє собою певне сполучення чистих стратегій. Як
видно з вищевикладеного реалізація кожного з варіантів чистих стратегій пов’язана із
виникненням додаткових витрат на утримання устаткування та його переналадку, на найом та
звільнення персоналу, на утримання запасів, оплату годин простоїв працівників та їх
понаднормової роботи, на субпідрядні замовлення тощо. При використанні комбінованої стратегії
основне завдання підприємства – відшукати таку комбінацію, сумарні витрати по якій були б
мінімальними (при цьому, звісно, повинно забезпечуватися досягнення поставлених цілей, а також
необхідний рівень якості продукції).
Активні стратегії. Крім проаналізованих пасивних стратегій у практиці агрегатного
планування виділяють ще три активні стратегії.
1. Вплив на попит. Коли попит низький, компанія прагне вплинути на нього через
рекламу, прийомами просування товарів, зниженням цін тощо.
2. Затримка виконання замовлення в період високого попиту. Затримані
(відкладені) замовлення — це замовлення на товари та послуги, що приймаються фірмою, але не
можуть бути виконані в даний момент.
3. Виробництво різносезонних виробів. Є п’ять основних кроків агрегатного
планування:
1) визначення попиту для кожного планового періоду;
2) визначення заходів, що забезпечують необхідну в кожному періоді потужність за
рахунок:
а) робочого часу;
б) використання понадурочних робіт;
в) укладання субпідряду.
3) визначення вартості праці, витрат на приймання та звільнення, на зберігання запасів;
4) з’ясування дій компанії, спрямованих або на зміну чисельності робітників, або на
збільшення запасів готової продукції;
5) відпрацювання альтернативних планів, що охоплюють усі змінні параметри, та аналіз
загальних витрат.

3.5 Оперативне планування операційної діяльності

26