Page 24 - 6584

Коефіцієнти напруженості дозволяють класифікувати роботи по зонах. В залежності від
величини К н (i,j) виділяють три зони:
– критичну: К н (i,j)  0.8;
– підкритичну: 0.6  К н (i,j)  0.8 ;
– резервну: К н (i,j)  .6.
Оптимізація сітьового графіку являє собою процес покращання організації виконання

комплексу робіт з урахуванням термінів цього завершення. Оптимізація проводиться з метою
скорочення тривалості критичного шляху, вирівнювання коефіцієнтів напруженості робіт,
раціонального використання ресурсів.
Оптимізація заключається в приведенні сітьового графіка у відповідність з заданими
термінами та можливостями організації, що розробляє (реалізує) проект.
В першу чергу приймаються заходи щодо скорочення тривалості робіт, що знаходяться на
критичному шляху. Це досягається:
– перерозподілом всіх видів ресурсів, як часових, так і трудових, матеріальних,
енергетичних; при цьому перерозподіл ресурсів повинен йти із зон, що мають менш напружені
роботи, в зони, що об’єднують найбільш напружені роботи;
– скороченням трудомісткості критичних робіт за рахунок передачі частини робіт на інші
шляхи, що мають резерви часу;
– паралельним виконанням робіт критичного шляху;
– переглядом складу робіт і структури сіті.

3.3 Тактичний рівень планування операційної діяльності

Тактичний рівень планування операційної діяльності знаходить своє втілення в
агрегованому плануванні. Агреговане планування перетворює загальні стратегічні плани та
плани використання виробничих потужностей на річні плани виробництва (хоча, в залежності від
тривалості виробничого циклу, плановий горизонт може коливатися від 6 до 18 місяців). Ці плани
є більш детальними у порівнянні зі стратегічними і враховують чисельність робочої сили,
кількість матеріальних запасів, обсяги попиту. У свою чергу, агреговані плани є основою для
формування у подальшому ще більш детальніших планів – оперативних.
Виробнича програма - розділ плану господарської діяльності і розвитку підприємства, в
якому визначені обсяги виготовлення продукції. Виробнича програма підприємства (план
виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг) являє собою конкретну сукупність
завдань з обсягів виробництва продукції визначеної номенклатури і асортименту та належної
якості на певний календарний період (як правило – на один рік).
Виробнича програма організації визначає номенклатуру й обсяг випуску продукції в
натуральному і вартісному виразі на черговий рік. Програма формується виходячи з
перспективного плану виробництва продукції, розробленого відповідно до прийнятої стратегії
розвитку організації (підприємства).
Розробка виробничої програми підприємства в натуральному виразі включає:
 визначення номенклатури (склад продукції по її видах (найменуваннях)) і асортименту
(сукупність різновидів продукції кожного найменування, що різняться за відповідними техніко-
економічними показниками, зокрема за типорозмірами, потужністю, дизайном тощо) продукції;
 розрахунок обсягів виробництва окремих видів продукції у відповідних натуральних
вимірювачах;
 розподіл обсягів виробництва по календарних періодах року (в річному плані);
 обґрунтування запланованих обсягів виготовлення продукції виробничою потужністю,
матеріальними та трудовими ресурсами.
Основними вартісними показниками виробничої програми є:
 обсяг товарної продукції – це вартість вироблених в плановому періоді і призначених до
відпуску на сторону готових виробів, напівфабрикатів і робіт промислового характеру. Продукція,

22