Page 154 - 6583

У тому окремому випадку, коли на границі розділу S 0
виконується наближена гранична умова Леонтовича
    

n E n     n H  ,    0 (6.19)

рівняння для уявного вектора A значно спрощується, і ми
можемо написати
   2  
A  E E     n H   ,
1
    
 

B    E  H    E H   , (6.20)
1
 
E H  0 .
Доречно помітити: точні рівняння (6.18), що
характеризують поверхню розсіювання, були отримані понад
чверть століття тому. Однак у теорії та практиці
електромагнітних зондувальних систем із природним і
контрольованим збудженням поля вони не були помічені і не
задіяні. Спробуємо заповнити цю прогалину та
продемонструвати деякі можливості при вирішенні
актуальних прикладних задач геоелектрики. Як приклад
розглянемо питання про обчислення традиційного для
магнітотелурики параметра – позірного опору – виходячи із
системи (6.18).
Як відомо, оператор трансформації скалярного
імпедансу  в позірний опір  п будується так, щоб для
однорідного півпростору з питомим опором  значення  п
збіглося з 

2

  .
п
 0
2
Обчислимо  з першого рівняння системи (6.18):

154