Page 156 - 6583

локальний характер, а поза аномальною областю існує
шарувате одномірне середовище з розподілом
n
електропровідності γ = γ (z), що називається нормальним
геоелектричним розрізом. Передбачається також, що ми маємо
у своєму розпорядженні алгоритм розрахунку тензора чи
a
імпедансу тензора Візе – Паркінсона за заданими γ (x, y, z) і
n
γ (z), за умови збудження заданої структури плоскою хвилею
довільної поляризації, що нормально падає на границю
розділу «земля – повітря». Узагальнений тензор імпедансу
з'являється в тому разі, коли первинне поле
(H-мода) містить вертикальну компоненту магнітного поля H z
і не може бути наближено плоскою хвилею.
Відомо, що розв’язок зворотної задачі, як правило,
загалом зводиться до регуляризованої ітераційної мінімізації
відхилення компонент тензора імпедансу, узагальненого
тензора чи імпедансу тензора Візе – Паркінсона. Разом з тим,
наближати в оберненій задачі всі компоненти розглянутих
тензорів недоцільно, тому що апріорі невідомо, з якою
точністю необхідно виконувати цю процедуру для різних
їхніх компонентів. У зв'язку з цим запропонований ряд
способів «скаляризації» багатовимірної оберненої задачі,
тобто визначення за цими відомими зі спостережень
тензорами деякої скалярної функції, за якою потім і знаходять
розподіл електропровідності γ (x, y, z). Як таку функцію
можна взяти один з інваріантів тензора, зокрема середній
імпеданс. Але у разі тривимірної структури використання
інваріантів тензора імпедансу є досить важким з
обчислювальної точки зору, тому що в цьому разі необхідно
вирішувати пряму задачу принаймні для двох поляризацій
первинного плоского поля, згодом на підставі цих даних
визначити тензор імпедансу, і лише потім – його інваріанти.
Для скорочення обчислювальних витрат запропоновано
метод синтезованого магнітного поля. При цьому синтезоване
магнітне поле визначається в повітрі як поле плоскої хвилі,
що нормально падає на границю розділу «земля – повітря», на
якій задано тензор імпедансу чи тіппер, при деякій фіксованій
поляризації первинного поля. Показано, що аномальне
магнітне поле відновне за його імпедансом і тіппером.
Відповідні інтегральні рівняння, до яких зводиться задача,
виходять на основі інтегральних співвідношень, що

156