Page 198 - 6581

Найчастіше цей метод ціноутворення не має жодного
ринкового обґрунтування. Ігноруючи, як правило, поточний попит і
конкуренцію, він нехтує кон’юнктурою ринку, що не сприяє
встановленню оптимальної ціни. Проте, незважаючи на це, метод

середні витрати плюс націнка досить популярний з таких причин:
по-перше, продавець (виробник) туристичних послуг і товарів
звичайно ліпше обізнаний зі своїми витратами, ніж з попитом, що

набагато спрощує процес ціноутворення; по-друге, якщо всі
компанії туристичної галузі застосовують цей метод, тенденції в
зміні їхніх цін будуть аналогічними і прогнозованими, чим
мінімізується вплив конкуренції; по-третє, ціни, встановлені за

принципом середні витрати плюс націнка, сприймаються як такі,
що задовольняють обидві сторони – і продавця, і покупця.
Розрахунок ціни на основі аналізу беззбитковості та

забезпечення цільового прибутку – метод ціноутворення,
зорієнтований на витрати і цільовий прибуток. Туристична
компанія намагається встановити ціну, яка забезпечить отримання

прибутку, котрий планується в процентах на капітал, що
інвестується. При цьому використовують концепцію беззбитковості
(динаміка загальних витрат і загальних доходів залежно від рівня

продажу). Змінні витрати, на відміну від постійних, зростають
разом із обсягом продажу, хоча і не так інтенсивно. Нарешті,
загальні доходи прямо пропорційно залежать від кількості
проданих товарів. Наприклад, туристична компанія визначила, що

одержати певний прибуток вона може продаючи свої послуги за
відносно низькою ціною. Але якщо вона прийме рішення
підвищити ціну, то може одержати цільовий прибуток, продавши

меншу кількість подорожей. Проте, у цьому разі, ринок може
прореагувати негативно та недоїмка по доходах не дозволить
отримати цільовий прибуток або, навіть, досягнути рівня
беззбитковості. Все залежить від еластичності попиту. Туристична

компанія може спробувати встановлювати різні ціни і перевіряти
дослідно їхній вплив на попит.
Оцінка споживчої вартості – метод, що ґрунтується на

визначенні споживчого ефекту, який отримує турист від
використання послуг. Тут основним чинником ціноутворення є
сприйняття покупцем споживчих властивостей турпродукту. Для

формування у свідомості клієнтів уявлень про цінність подорожі
використовуються такі нецінові засоби впливу: рівень та якість

198