Page 197 - 6581
P. 197

одного  боку  ціна  має  дати  певний  прибуток,  тобто  вона  не  має
               опускатися  нижче  від  допустимого  рівня.  З  іншого  боку,  надміру
               висока ціна може негативно вплинути на попит, і мандрівки ніхто
               не  купуватиме.  Отже,  основними  факторами  ціноутворення  є:

               витрати  як  основа  для  встановлення  мінімальної  ціни;  ціни
               конкурентів  як  орієнтири  на  ринку;  характеристики  споживчих
               властивостей туристичної подорожі та параметри попиту на неї як

               підстави  для встановлення  максимальної  ціни.  Встановлення  ціни
               регулюється загальноприйнятими методами: середні витрати плюс
               націнка;  розрахунок  ціни  на  основі  аналізу  беззбитковості  та
               забезпечення  цільового  прибутку;  оцінювання  споживчої  вартості

               туристичної  подорожі;  вибір  ціни  на  основі  рівня  поточних  цін.
               Кожний  метод  ціноутворення  враховує  один  чи  декілька
               зазначених вище факторів.

                     Середні  витрати  плюс  націнка  –  найпростіший  метод
               ціноутворення. Його суть полягає в нарахуванні певної націнки на
               собівартість  турпродукту.  Ціну  (Ц)  у  цьому  разі  визначають  за

               формулою:
                                                       Ц= С + П,
               де   С – собівартість туристичної подорожі;

                     П – націнка.
                     Цей  метод  найбільш  поширений  в  індустрії  гостинності  для
               визначення цін на готельні номери. Дещо трансформований, він має
               назву “великого пальця”. Метод “великого пальця” встановлює ціну в

               розмірі  1S  на  кожні  1000S,  витрачених  на  будівництво  та
               умеблювання  номера.  Середня  норма  прибутку,  в  даному  випадку,
               забезпечується  при  70 %  завантаження  готелю.  Якщо  фактичне

               завантаження буде нижчим, то для отримання запланованого доходу
               доведеться відходити від стандартного розміру націнки і підвищувати
               ціни на номери. Крім того, цей метод не враховує інфляції.
                     Велике  значення  метод  середні  витрати  плюс  націнка  має  у

               ресторанному  господарстві.  До  ціни  страв  входить  вартість
               сировинного набору, торговельна надбавка та націнка ресторанного
               господарства. Торговельну надбавку встановлюють у відсотках до

               вартості  сировинного  набору.  Однак  підприємства  цієї  галузі
               використовують не тільки торговельні, а й виробничі функції. Тому
               для  відшкодування  виробничих  витрат  і  вартості  обслуговування

               споживачів  на  продукцію  ресторанного  господарства  здійснюють
               ще й ресторанну націнку.


                                                            197
   192   193   194   195   196   197   198   199   200   201   202