Page 25 - 6574

- впровадження технічних новинок і прогресивної технологи;
- диверсифікація виробництва й оновлення продукції;
- форми здійснення закордонних інвестицій в умовах придбання нових
підприємств;
- удосконалення організації управління в окремих підрозділах і кадровій
політиці.
У системі перспективного планування в залежності від методології і
мети розрізняють довгострокове і стратегічне планування.
У системі довгострокового планування використовується метод
екстраполяції, тобто використання результатів показників минулого періоду і
на основі визначення оптимістичної мети поширення декількох завищених
показників на майбутній період, розраховуючи на те, що майбутнє буде
краще, ніж минуле.
Системи довгострокового планування застосовують в 70-80 відсотків
найбільших японських корпорацій, які організують планування таким чином:
вибираються 5-10 ключових стратегій і навколо них формують політику
довгострокового розвитку; одночасно приймаються середньострокові плани
для об'єднання стратегій в єдине ціле і ув'язки з розподілом ресурсів; вище
керівництво визначає мету кожному підрозділу, а підрозділ розробляє
кількісні плани досягнення цієї мети «знизу-доверху».
Стратегічне планування має на меті дати комплексне наукове
обґрунтування проблем, з якими може зіткнутися фірма в майбутньому, і на
цій основі розробити показники розвитку фірми на плановий період. За
основу при розробці стратегічного плану беруть:
- аналіз перспектив розвитку фірми, завданням якого є виявлення
тенденцій і факторів, що впливають на розвиток відповідних тенденцій;
- аналіз позицій у конкурентній боротьбі, завдання якого полягає у
визначенні, наскільки конкурентоспроможна продукція фірми на різних
ринках і що фірма може зробити для поліпшення результатів роботи в
конкретних напрямах;
- вибір стратегії на основі аналізу перспектив розвитку фірми в різних
видах діяльності та визначення пріоритетів з конкретних видів діяльності з
точки зору її ефективності й забезпечення ресурсами;
- аналіз напрямів диверсифікації видів діяльності, пошук нових, більш
ефективних її видів і визначення результатів, що очікуються.
Середньострокові плани найчастіше охоплюють п'ятирічний строк,
оскільки він найбільш точно відповідає періоду оновлення виробничого
апарату та асортименту продукції. У цих планах формуються основні
завдання на встановлений період, наприклад, виробнича стратегія фірми в
цілому і кожного підрозділу (реконструкція та розширення виробничих
потужностей, освоєння нової продукції і розширення асортименту); стратегія
збуту; фінансова стратегія; кадрова політика; визначення обсягу та структури
необхідних ресурсів і форм матеріально-технічного постачання з
урахуванням внутрішньофірмової спеціалізації та кооперування

24