Page 99 - 6555
P. 99

ставлення  до  нього  відтворюється  тут  у  чуттєво-емоційній  формі:
            оптимістичній,  песимістичній,  нейтральній),  світосприйняття  (знання  й
            просторовочасові  уявлення  про  світ,  які,  синтезуючись,  дають  у  результаті
            цілісний  образ  світу);  світорозуміння  (образ  світу  набуває  рис  картини  світу,

            яка  відрізняється  від  образу  світу  тим,  що  містить  пояснення;  може  бути
            міфологічною, релігійною, буденною, художньою, філо софською, науковою).
            Світовідчуття,  світосприйняття  й  світорозуміння,  поєднуючись,  визначають

            загальну функціональну ознаку світогляду – світоперетворення. Функціональну
            структуру складають: віра (включає в духовний світ і практичне життя те, що
            не входить безпосередньо до складу життєвого досвіду конкретного індивіда);

            надія  (мрія,  у  здійснення  якої  людина  повірила);  любов  (синтетична  форма
            ставлення  до  світу,  в  якій  поєднані  й  діяння,  й  споглядальне  ставлення  до
            людини й усього сущого).

            3. В історичній послідовності світогляд розвивається через міфологію, релігію,
            філософію  (історичні  типи  світогляду  співіснують  і  взаємодіють  між  собою).
            Міфологічний  світогляд  (первісно-родове  і  ранньокласове  суспільство)
            будується  на  відчутті  цілісності  світу,  необхідної  пов'язаності  всього  з  усім.

            Релігійний світогляд (подвоєння і протиставлення видимого і невидимого світу)
            ґрунтується  на  ідеї  посередництва  між  людиною  і  Богом.  Філософський

            світогляд спрямований на об'єктивно істинні знання (Логос). Філософія виникає
            тоді, коли світ постає перед людиною як такий, що потребує свого пояснення із
            нього самого, як продукт дії іманентних (внутрішньо-притаманних йому) сил.
            4.  Як  виникає  філософія?  Серед  існуючих  точок  зору  дві  є  найбільш

            послідовними  й  аргументованими  —  міфогенна  та  гносеогенна.  Міфогенна
            теорія виходить з того, що філософія сягає своїм корінням найдавніших шарів
            людської  свідомості,  успадкувавши  від  міфології  всі  стрижневі  світоглядні

            проблеми, лише піддавши їх спеціальній раціональній обробці. Гносеогенна —
            наполягає  на  якісній  відмінності  філософії  та  міфології.  Власним  грунтом
            філософії  оголошується  раціональне  знання,  несумірне  й  несумісне  з

            міфологічними  моделями  світу.  Кожна  з  них  може  сьогодні  претендувати  на
            істину й жодна з них не може зовсім виключити іншу. Однозначно можна лише
            констатувати,  що  виникненню  філософії  передував  певний  "підготовчий"

            процес, коли філософські ідеї і сам філософський спосіб мислення, маючи вже
            деякі підстави для себе, все ж  не могли ще вияви-  тись достатньою мірою, а
            існували  в  межах  інших  форм  духовного.  Це  духовне  утворення  перехідного
            типу дістало назву протофілософія. Передумовою виникнення філософії є поява

            писемності,  форму  вання  безособового  соціально-духовного  досвіду  —
            традиції,  міфології  та  знань.  Виникненню  і  швидкому  розвитку  філософії
            значно  посприяли  і  сам  лад  суспільного  життя,  публічний  характер
   94   95   96   97   98   99   100   101   102   103   104