Page 104 - 6555

ФІЛОСОФІЯ ВІДРОДЖЕННЯ
1. Філософія Відродження являє собою опосередковану ланку між
середньовічною схоластикою і науково-філософським мисленням Нового часу.
Це у всіх відношеннях була перехідна епоха з властивими їй змішаними

розумовими устремліннями. Філософія Відродження поборола схоластику, але
у той же час успадкувала більшість характерних їй ознак. Поряд з цим розвиток
ренесансної культури призводить до зміни перш за все методологічної стратегії

мислення (схоластичний раціоналізм поступається безпосереднім, вільним від
зовнішнього авторитету формам пізнання); логіка формальних доказів
витісняється самоочевидністю неупередженої інтуїції. Одночасно відбувається

радикальний перелом у поглядах на природу. Всесвіт із свідчення божественної
могутності стає предметом дослідницького інтересу, творення світу із нічого
поступається натурфілософському вченню про безмежність і нестворюваність

світу. Формується філософія природи (Джордано Бруно, Бернардіно Телезіо),
яка спирається на визначне відкриття теоретичного природознавства того часу -
геліоцентричну систему світу Миколи Коперніка (1473-1543).
2. Особливо великої перебудови у добу Відродження зазнають погляди на

людину, її місце у світобудові. Середньовічний теоцентризм витісняється
антропоцентризмом (людина в центрі філософських роздумів). Ідеологію

Відродження називають гуманізмом, розуміючи під цим "відкриття людини" як
вільної і необмеженої у своїх можливостях істоти. Людина виводиться із сфери
релігійної компетенції і перетворюється у вищу смислотвірну цінність.
3. Філософія Відродження переглядає також традиційні погляди на

суспільство. Паралельно з боротьбою світських правителів проти папської
політики церковного абсолютизму робляться перші спроби ідеологічного і
теоретичного обгрунтування ідеї громадянського суспільства, незалежного від

релігійно-теологічних санкцій (Ніко Макіавеллі, Томас Мор, Томазо
Кампанелла).
4. І все ж філософія Відродження не в змозі ще повністю звільнитись від

схоластичних стереотипів світорозуміння. Прикладом цього можуть бути
філософські погляди Миколи Кузанського, які, з одного боку, звернені до
схоластики, а з другого, — до майбутньої філософської класики XVII ст.

Філософи доби Відродження категорично заперечували католицьку доктрину і
замінювали її науково-раціональними і натуралістичними теоріями. Поряд з
цим, вони майже повністю зберігають термінологічний і частково смисловий
інструментарій (наприклад, поняття Бога). Зберігається і традиційна ідея Бога,

хоча й отримує тут свою інтерпретацію. Бог розглядається у філософії
Відродження у двох зрізах: він або розчиняється в природі, натуралізується
(пантеїзм — від грец. раn — все, qeis — бог), або піддається етично-