Page 96 - 6555

Людина – біосоціальна істота виду Homo sapiens, суб’єкт пізнання і
історичного процесу, розвитку культури як "другої природи" на Землі; що
відокремилась від інших, пов'язаних з нею форм життя завдяки здатності
виробляти знаряддя праці, яка має мову; мислення, свідомість.

Сенс буття – філософське поняття, що означає мету людського

буття, процес реалізації потенціалу особи, її здібностей у вільно обраному
напрямі, що дає людині почуття щастя.

ПЕРШОДЖЕРЕЛА ДО ТЕМИ :

Піко делла Мірандола

Тоді погодився бог з тим, що людина – творіння невизначеного образу, і,
поставивши її в центрі світу, сказав: «Не даємо ми тобі, о Адам, ні свого місця,
ні певного образу, ні особливого обов’язку, щоб і місце, і лице, і обов’язок ти
мав за власним бажанням, відповідно до своєї волі та свого рішення. Образ

інших творінь визначений в межах встановлених нами законів. Ти ж, не
обмежений ніякими межами, визначиш свій образ за своїм розсудом, у владу

котрого я тебе віддаю. Я ставлю тебе в центрі світу, щоб звідти тобі було
зручніше оглядати все, що є в світі. Я не зробив тебе ні небесним, ні земним, ні
смертним, ні безсмертним, щоб ти сам, вільний і славний майстер, сформував
себе в образі, який ти вважатимеш за кращий. Ти можеш переродитися в нижчі,

нерозумні істоти, але можеш переродитися за велінням своєї душі і в вищі,
божественні». О, вища щедрість бога-отця! О, вище і чарівне щастя людини,
якій дано володіти тим, чим побажає, і бути тим, ким хоче!

Піко делла Мірандола.Промова про гідність людини.

Франк Л.С.

Життя наше є осмисленим, коли воно служить деякій розумній меті, змістом
якої ніяк не може бути просто саме емпіричне життя. Але в чому ж полягає її
зміст, і, перш за все, за яких умов ми можемо визнати кінцеву мету

«розумного»?

Якщо її розумність полягає не в тому, що вона є засобом для когось іншого,
інакше вона не була б дійсною, кінцевою метою – то вона може полягати лише
в тому, що ця мета є така безперечна самодостатня цінність, про яку навіть
немає сенсу ставити питання «Для чого?» Щоб бути осмисленим, наше життя –

всупереч твердженням прихильників «життя заради життя» і згідно з явною
вимогою нашої душі – має бути служінням вищому і абсолютному благу.

Але цього мало. Ми бачимо, що в сфері відносної «розумності» можливі і
часто-густо зустрічаються випадки, коли щось є осмисленим з пункту бачення
третьої особи, але не для самого себе. Те саме мислиме в сфері абсолютної