Page 94 - 6555

- сенс життя лежить за межами буття окремої людини.
сенс вносить у життя сама людина по своїй волі;

сенс полягає в сприянні суспільному розвитку, всебічному розвитку
інших людей, тому що тільки ця діяльність створює умови і для особистої

самореалізації.
Спільне у різних підходах до проблеми сенсу життя є наявність ідеалу і

діяльність в напрямку його досягнення. Формування, осмислення сенсу життя,
його пошук включають напружену інтелектуальну, чуттєво –емоційну і вольову
роботу роботу, діяльність особи по вибору серед можливих покликань; свідомій

морально-практичній орієнтації. На основі своїх ціннісних орієнтацій людина
визначає своє ставлення до світу, до себе, до суспільства, до суспільних груп,
структур, до яких належить. Тобто вирішення питання про сенс життя залежить

від світогляду, який визначає вибір ідеалу, мету, можливі, припустимі засоби її
втілення. Обов’язковою складовою сенсу життя виступає обрання такої сфери
діяльності, яка може забезпечити реалізацію сутнісних сил людини. Параметри

сенсу життя задає історична епоха, конкретне суспільство, він виступає як
єдність можливості і дійсності.

Сенс життя, його пошуки завжди передбачають вибір, можливість вибору
мети, засобів її досягнення, діяльності згідно з здійсненим вибором – тобто
свободою. Саме здійснення вибору, його переживання демонструють свободу

волі і свободу дії, приводить до глибинного осмислення почуття свободи.
Людина створює програму життя, будує життя та здійснює постійний вибір з
існуючих можливостей, які є базовим аспектом людського буття. Через вибір

ми будуємо себе і світ навколо себе, одні можливості обираючи, інші –
відкидаючи. Ще філософи Стародавнього Світу розглядали свободу як
найвищу цінність особи і суспільства. Свобода вибору, свобода волі у філософії

завжди розглядалась як умова формування особистості, а боротьба за неї для
себе і для інших – її святим обов’язком. Але одразу постало питання –
наскільки можлива свобода у світі, де існує причинна зумовленість явищ? У
природі, суспільстві діють об’єктивні закони, що не залежать від волі людей.

Наскільки ж людина може бути свободною в таким умовах? У філософії
існують наступні концепції свободи:

- детермінізм з його оптимальним виразом - фаталізмом;

- індетермінізм, який взагалі заперечує причинність, в затвердженні
безмежної свободи особи доходить доволюнтаризму;

- альтернативізм, який стверджує, що завжди існує свобода вибору, але
не безмежна, а лише з декількох варіантів.