Page 95 - 6555

Проблема свободи завжди розглядалась у діалектиці категорій “свобода –
необхідність”. Уже Б. Спіноза підкреслював, що „свобода – це пізнана
необхідність”. Г. Гегель теж проаналізував діалектику свободи і необхідності.
Поступове пізнання об’єктивних законів природи і суспільства вказало як межі,

так і основу вибору, реалізації свободи особи. „Свобода ... полягає в
заснованому на пізнанні необхідностей природи пануванні над нами самими і
над зовнішньою природою ”- писав Ф. Енгельс. Знання об’єктивно існуючого

спектру можливостей, визначеного об’єктивними законами, створює умови
осмисленого, оптимального вибору з наявних варіантів, а свобода вибору і є
свобода. Недарма Ш. Монтеск’є казав: “Свобода є право робити все, що

дозволено законами”. Категорія свободи нерозривна зв”язана з поняттям
відповідальності. Людина як частина світу й суспільства не може діяти, не
враховуючи наслідки своїх дій. Уже відмічалось, що особистість необхідно має

таку рису, як відповідальність, усвідомлення взаємних вимог і зобов’язань.
Неможлива реалізація особистої свободи без пошанування, врахування права
інших на свободу. Тому відповідальність передбачає знання наслідків своєї
діяльності і діяльність на основі загальнолюдських правил моралі, перш за все

її золотого правила „ Не роби іншим того, чого не хочеш, щоб робили по
відношенню до тебе”. Відповідальність є наслідком і основою свободи.

Свобода неможлива без відповідальності й усвідомлення необхідності і її
врахування у процесі життєдіяльності людини.
Особливо це має значення на початку ХХІ ст., коли наука и суспільство

підняли рівень свободи людини так, що без відповідальності вона стає загрозою
для себе і для інших.

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ:

Воля – властивість свідомості, що регулює і мотивує поведінку людей;
цілеспрямованність на виконання тих або інших дій з свідомим здійсненням
вибору і прийняттям рішень.

Волюнтаризм ( лат.voluntus –воля)- діяльність людини на основі власних
бажань, волі без врахування об’єктивних обставин і законів.

Індивід – людина як одиничний представник людського роду, "один з

собі подібних", безвідносно до її неповторних рис та здібностей.
Індивідуальність - самобутній спосіб буття конкретної людини, в

неповторності природних задатків і їх реалізації в діяльності, визначеної
рамками соціального буття. Єдність унікальних і універсальних властивостей
людини, що формуються в процесі діалектичної взаємодії спадкових якостей,

особистих властивостей і набутих соціальних рис і властивостей.