Page 91 - 6555

Спільне між людиною і твариною - біологічні потреби. Потреби - це
особливий стан відкритої системи -тварини, людини , який характеризує
суперечність між необхідністю існування і внутрішніми можливостями цієї
системи для забезпечення її існування. Але задоволення потреб у людини і

тварин відбувається у різний спосіб. Тварина задовольняє потреби
безпосередньо, людина - опосередковано. Тут треба звернути увагу на інгібіцію
(здатність людини стримувати задоволення природних інстинктів для того, щоб

задовольнити їх у майбутньому у відповідних, визначених культурою формах і
умовах.) Низка вчених визнає велику роль інгібіції в процесі
антропосоціогенезу. Процес життєдіяльності – це задоволення і відтворення

потреб. Людина в процесі життєдіяльності не лише задовольняє, відтворює
потреби, але й розвиває нові:

- соціальна сутність людини І порядку : задоволення, відтворення, поява
нових потреб через застосування знарядь праці;

- соціальна сутність людини ІІ порядку: специфічно людська потреба у
виготовленні знарядь праці. Ця потреба розвивається в напрямку виготовлення

нових, все більш досконалих знарядь для кращого задоволення життєвих
потреб, полегшення праці, росту їх продуктивності;
- соціальна сутність людини ІІІ порядку - потреба в спілкуванні. Під

спілкуванням розуміються всі суспільні відносини, в які вступають люди –
політичні, економічні, особисті і т.д.

- соціальна сутність людини ІУ порядку - потреба у цілепокладанні.
Людина як істота наділена розумом, перш ніж зробити, ставить перед собою

мету і шукає шляхи її досягнення.
- соціальна сутність У порядку - потреба у свободі. Ця потреба є

інтегративною. Вона у знятому вигляді містить в собі всі вищезгадані потреби.
Вся історія людства – це боротьба за індивідуальну і суспільну свободу:

виховання, формування людини, здатної витримати пов’язану з свободою
відповідальність.

Для характеристики людини, ступеня реалізації її сутності,
використовуються такі поняття, як індивід, індивідуальність. особистість.

Індивід – означає людину як одиничного представника людського роду в
інтегральній єдності біологічних і соціальних характеристик. Тобто виділяється

типовість ознак окремої людини, підкреслюються в ній не індивідуальні, а
загальні риси.

Поняттям індивідуальність окреслюємо неповторність людини в її
духовних якостях, здібностях, талантах, самостійній діяльності, житті в цілому.