Page 76 - 6555

Перелічені форми (або прояви) буття виділяє сама людина і через
них людське буття постає як процес становлення й самоствердження людини,
процес самореалізації людиною її сутнісних сил (здатності до почуттів, емоцій,
мислення, мовлення, волі, творчості, діяльності тощо). Буття людини означає не

просто фіксацію її існування, а розкриття способу існування людини в культурі,
створеній шляхом духовно-практичного освоєння людиною оточуючої
дійсності. Отже, буття виступає як реальний процес життєдіяльності, в якому

людина через різні соціальні практики перетворює зовнішній світ на умови і
засоби свого саморозвитку, й тим самим стверджує себе як суб’єкта соціальної
діяльності.

3.Категорія “матерія” у філософії. Сучасна наука про будову матерії

Термін “матерія” у перекладі з латинської мови означає –
речовина (матеріальний – значить створений із речовини).

Як відомо з історико-філософського вступу, термін “матерія” був
уведений Аристотелем. Він проаналізував погляди своїх попередників -

натурфілософів, які займалися пошуками першопочатку всього існуючого у
світі. За його твердженням, досократики брали за першооснову світу саме
матерію (вода у Фалеса, повітря у Анаксимена, вогонь у Геракліта, атоми у
Демокріта тощо). У власній філософії він використав термін “матерія” для

позначення складової частини будь-якої речі як її можливість (або потенція).
На його думку, дійсністю (або деякою річчю) матерія ставала лише завдяки

активній формі.
В епоху Відродження Бруно теж розглядав Всесвіт як такий, у якому всі

існуючі речі мають дві субстанції: формальну (він називав її “світовою
душею”) та матеріальну. Причому матерія у нього є єдиною і пізнається лише
за допомогою розуму.

В Новий час зміст категорії “матерія” змінюється. Декарт під матерією
розуміє протяжну субстанцію, сутність якої він зводив до наявності трьох

вимірів – довжини, ширини та висоти. А всі властивості матерії, які
сприймаються органами чуття (вагу, колір, твердість тощо), він вважав
випадковими. Матерія у нього є пасивною протяжною субстанцією, яка може

ділитися безкінечно, заповнює весь простір і всюди залишається тотожною
собі.

Локк запропонував протилежний погляд на сутність матерії. У нього, як
емпірика, матерія є умовним поняттям, яке можна одержати шляхом
абстрагування від конкретних і змінних властивостей окремих речей.

Гольбах ототожнив матерію з природою, що є єдиним цілим, поза яким
ніщо не може існувати. Вона є нескінченною у просторі та часі, протяжна,