Page 75 - 6555

У ХХ столітті з’явилися “нові онтології” (тобто нові підходи до
розуміння буття). Наприклад, Хайдеггер розглядав категорію “буття” лише
стосовно людини.

Як найбільш загальна категорія філософії, “буття” вказує на всезагальні
зв’язки, порядок та ієрархію різних предметів, явищ, процесів тощо, що

дозволяє виявити різні форми всього сущого.
2.Основні форми буття.

Основними формами буття є:

1) буття речей природи, що існують незалежно від людини за
об’єктивними законами;

2) буття речей “другої природи” (тобто предметів, створених людиною
для задоволення своїх потреб із речей природи). На відміну від природних

речей, вони мають своє призначення. Їх функціонування ґрунтується
наопредмеченні (утіленні людських знань і праці у виготовлення речей)
та розпредмеченні (засвоєння знань, втілених у виробництво певної речі);

3) буття людини як речі серед речей (або тіла серед інших тіл). Людина є
особливим тілом серед природних речей та речей, виготовлених нею самою.

Вона задовольняє свої потреби через виготовлення знарядь праці та їх
застосуванні для виготовлення одягу, їжі тощо. При цьому її діяльність є
свідомою, доцільною;

4) буття індивідуалізованого духовного (сюди входять емоції, почуття,
переживання, знання, мрії, надії вірування і т.д. людини, тобто її духовний

світ). Людина є тілесною істотою, якій притаманні такі здатності, як характер,
пристрасті, воля, свідомість. Вони відіграють суттєву роль у процесі освоєння
людиною суспільних цінностей, формуванні власної індивідуальності,

вибудовуванні внутрішнього, духовного світу;
5) буття об’єктивованого духовного (сюди входять суспільні духовні

явища: звичаї, традиції, обряди, наука, політична, правова, моральна, естетична,
релігійна свідомість суспільства тощо, які мають знаково-символічні форми).
Особливе місце в бутті об’єктивованого духовного посідає мова, в якій

найбільш яскраво виявляється єдність індивідуалізованого й об’єктивованого
духовного, індивідуальної та суспільної свідомості. Саме через мову
відбувається засвоєння людиною суспільних норм, принципів, знань, ідеалів

тощо;
6) буття соціального (сюди входять матеріальне й духовне життя людини

та суспільства, зміст яких більш детально будуть розглянуті в другій частині
курсу філософії – “Соціальна філософія”).