Page 72 - 6555

культурний етнос. У 1861 р. Костомаров публікує велику статтю, в якій робить
спробу проаналізувати основні риси української духовності у порівнянні з
російською й доходить до висновку, що український народ має свої власні
етнопсихологічні характеристики, які виокремлюють його серед інших народів,

зокрема російського.
М. Драгоманов – український історик, мислитель, громадськополітичний діяч.
Основні його філософсько-соціологічні погляди викладені у двотомному виданні

«Літературно-публіцистичні праці». Він переконаний у безмежних можливостях
людського розуму і науки пізнавати навколишній світ. У своїх дослідженнях
Драгоманов приділяє значну увагу проблемі методу, зокрема, для пізнання

суспільного життя використовує соціологічний метод, який передбачає аналіз
основних елементів кожного суспільного явища, розкриття їх взаємозв’язку і
взаємодії.

І.Я. Франко (1856-1916) – видатний український письменник, філософ,
громадський діяч. Закінчив філософський факультет Львівського університету
(1880), мав вчену ступінь доктора філософії, яку отримав у Віденському
університеті (1893). Філософські погляди І. Франка зазнали значного впливу

Віденської філософської школи кінця ХІХ-ХХ ст. Однією з головних
філософських проблем, яка цікавила І. Франка, була проблема сутності людини, її

місця та ролі у суспільному прогресі. Іван Франко висловив думку, що
найбільшою цінністю на Землі, яка варта уваги філософа, є людина, але не
людина взагалі, а конкретна особа – «правдивий живий чоловік», який через
осмислення свого трагічного буття виростає до необхідності духовного прориву в

просторі та часі.
Значний внесок у вивчення філософської думки здійснив такий видатний
представник, як О.П. Потебня (1835-1891) – фахівець у галузі загального

мовознавства, фонетики, семантики, теорії словесності, фольклору, етнографії.
Він першим з українських філософів дав глибокий аналіз проблемам
взаємозв’язку мови і мислення.

Романтично-екзистенційна спрямованість характерна для творчості низки
письменників України кінця XIX – початку XX ст. Наприклад, провідною темою
творчості М. Коцюбинського (1864-1913) була проблема відчуження людини від

природи, самої себе, внаслідок чого виникає екзистенційна самотність людини.
Не менш значущим представником цього напряму є В. Винниченко (1880-1951).
Як мислитель, В. Винниченко відстоював власну світоглядну позицію
конкордизму, відповідно до якої людина повинна жити в згоді з собою та іншими

людьми. Отже, він обґрунтував один з провідних принципів своєї практичної
філософії – чесність із собою. Екзистенційні мотиви Винниченка знаходимо в