Page 18 - 6555
P. 18

способи пізнавальної діяльності людини. Філософська методологія ґрунтується
            на  виробленні філософського  методу  осягнення  світу.  Ним  виступає  система
            принципів,  законів  і  категорій  філософії,  яка  застосовується  у  кожній
            конкретній науці, а також при дослідженні різних явищ матеріальної й духовної

            культури.

            Виконуючи  методологічну  функцію,  філософія  забезпечує  приріст  наукових
            знань. Справа в  тому, що філософський метод, застосовуючись  у  комплексі  з
            методами конкретних наук, здатний допомогти цим наукам розв’язати складні
            теоретичні  проблеми,  прогнозувати  наукові  відкриття.  Зокрема,  філософія

            висуває  гіпотези,  формулює  їх  у  найзагальнішому  вигляді,  а  конкретні  науки
            встановлюють їх істинність чи хибність своїми конкретно-науковими засобами.

                    Аксіологічна (аксис –  у  перекладі  з  грецької  мови  означає  –
             цінність і логос – учення)  функція  філософії  зв’язана  з  тим,  що  філософія
            розробляє уявлення про цінності, такі як Добро, Справедливість, Істина, Краса,

            Правда тощо; досліджує їх походження; класифікує цінності на матеріальні й
            духовні,  суспільні  та  індивідуальні;  виявляє  ієрархію  цінностей  та  їх  місце  в

            житті людини й суспільства.
                    Ціннісне відношення людини до світу, до самої себе сприяє виробленню
            нею сенсу свого життя, формуванню  її уявлень про суспільний ідеал і пошуку

            шляхів  його  втілення  в  життя.  У  філософських  концепціях  більшості
            мислителів (Платона, Аристотеля, Августина, Канта, Гегеля, Маркса, Бердяєва,

            Сартра, Поппера, Ліотара і багатьох інших) проблема формування суспільного
            ідеалу завжди займала чільне місце, проте кожен із філософів формував власне
            бачення суспільного  ідеалу, яке ґрунтувалося на відповідному світогляді того
            чи іншого мислителя.

                    Аксіологічна  функція  полягає  також  у  тому,  що  філософія  досліджує

            й оцінює соціальну дійсність на предмет її відповідності суспільним ідеалам під
            певним  кутом  зору,  що  залежить  від  системи  цінностей,  якими  керується
            філософ  у  процесі  здійснення  цієї  оцінки.  Проте  у  будь-якому  випадку
            філософ критично ставиться  до  існуючої  соціальної  дійсності  і  виробляє

            теоретичні засади таких суспільних змін, які б сприяли просуванню суспільства
            в  напрямку  здійснення  вироблених  ідеалів.  Аксіологічна  функція  філософії
            тісно зв’язана з праксиологічною функцією.

                    Праксеологічна (праксис –  у  перекладі  з  грецької  мови  означає  –
             справа, діяльність, вчинок)  функція  філософії  полягає  у  тому,  що  система

            філософських  знань,  освоєних  людиною,  перетворюється  на  знаряддя
            активного,  перетворюючого  впливу  на  оточуючий  світ  (природний  і

            соціальний) та на саму людину, адже перетворюючи світ, людина перетворює
   13   14   15   16   17   18   19   20   21   22   23