Page 115 - 6555

а саморозвиток передбачає внутрішню причину такої направленості
(самодетермінацію).
4. Структурна організованість і плинність буття може бути пояснена через
простір і час. Простір і час - це форми буття матерії. Властивості об’єктів бути

протяжними, займати місце серед інших, межувати з іншими об’єктами - це
найбільш загальні характеристики простору. Ці об’єкти знаходяться у
постійному русі і розвитку, тобто являють собою процеси, що розгортаються за

певними етапами (швидкість розгортання, темп, ритм тощо).

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. В чому полягає філософський зміст і життєвий сенс поняття “буття”?
2. Як співвідносяться “буття” і “матерія”?

3. Яке значення має ідея небуття для філософського осмислення світу й
людини? В яких формах стверджувалася вона в культурі?
4. Дайте визначення матерії і назвіть основні рівні її організації та форми
руху матерії.

5. Що таке простір і час? Чи змінилось їх соціально-історичне тлумачення в
ХХ ст.?

6. Яку роль відіграють простір і час у світосприйнятті й світоро- зумінні, а
також у процесі життєвого самовизначення людини?
7. Як співвідносяться за своїм змістом поняття “рух”, “розвиток”, “прогрес”?
8. Що нового дає сучасна наука для розуміння процесу розвитку

ПРОБЛЕМА СВІДОМОСТІ У ФІЛОСОФІЇ
1. Поняття “свідомість” з’являється в європейській філософії лише у XVII

сторіччі. До цього в європейській культурно-філософській традиції вирізнялось
дві площини духовного: об’єктивно-духовне (безпоередньо не пов’язане з
людиною) і суб’єктивно-духовне (пов’язане з людиною, її духовною

активністю, внутрішнім світом). Перше позначалось “духом”, друге - “душею”.
Традиційно вони були переобтяжені і насичені міфологізмами та релігійними
нашаруваннями. Тільки тоді, коли філософія, однозначно зорієнтувавшись на

науку, почала розглядати духовну реальність як таку, що підлягає
раціональному осягнен- ню й структуруванню, виникає поняття свідомості.
Центром цієї реальності вважають раціональне мислення, а його продуктом -
раціональне знання. Це було здійснено завдяки відкриттю людської

суб’єктивності і формулюванню самого поняття “суб’єкт” (Р.Декарт).
2. Відповідно до типів суб’єкта існують різні типи свідомості: індивідуальна,
етнічна, класова, молодіжна... нарешті, загальнолюдська. Якщо припустити