Page 118 - 6555

нерідко зво- дять пізнання, є лише технічною роботою розуму. Тому пізнання
слід розуміти у єдності інформаційної і розумової (герменевтичної) діяльності.
2. Основним засобом пізнання є поняття, тобто не просто слово або термін, а
розуміння, матеріалізоване у слові, терміні, системі суджень, теорії тощо. Отже,

пізнання - це така форма діяльності людини, що здійснюється у поняттях на
відміну від художніх образів (мистецтво), моральних приписів і оцінок (етика),
метафор і символів віри (релігія) і т. ін.

3. Гносеологія вивчає особливий тип відношень між суб’єктом і об єктом -
пізнавальний. “Відношення пізнання” включає у себе три компоненти: суб єкт,
об єкт і зміст пізнання (знання). У зв язку з цим “відношення пізнання”

розгортаються у трьох площинах: відношення між суб єктом і джерелом
пізнання (об єктом), між суб єктом і знан- ням, між знанням і об єктом. У
першій вирішується питання: яким шляхом зовнішня по відношенню до

свідомості річ стає досягненням розуму в якості ідеального змісту. У другій -
виникає комплекс питань, пов язаних, з одного боку, із освоєнням людиною
вже готових, наявних у культурі масивів знань (у книгах, таблицях, касетах,
ЕОМ і т.), а з іншого - із оцінкою суб єктом тих чи інших знань: їх глибини,

адекватності, повноти для розв язання тих чи інших проблем. У третій -
вирішується проблема достовірності знання, істини та її критерій.

4. Пізнання здійснюється на трьох основних рівнях: емпіричному,
теоретичному, технологічному. На емпіричному рівні пізнаються явища (на
відміну від сутності об єктів), накопичується інформація, здійснюються
експерименти, опис, вимірювання, класифікація та пер- винні узагальнення. На

теоретичному рівні розкривається сутність явища, закономірності, висуваються
певні гіпотези, формуються теорії тощо. Технологічний рівень пов’язаний із
застосуванням знань для вирішення технічних завдань у різноманітних сферах

людської діяльності. На кожному з цих рівнів застосовуються свої методи
пізнання. Ці рівні дуже тісно пов’язані між собою, і кожен із них відіграє важ-
ливу роль в пізнанні. Абсолютизація ролі емпіричного рівня в пізнанні веде до

сенсуалізму, теоретичного – до раціоналізму, а технологічного – до
технократизму.
5. У своєму історичному розвитку наука проходить декілька основних

етапів: докласичний, класичний, некласичний і постнекласичний. Критерієм
науковості знання вважається наявність парадигми, в рамках якої знання
продукується і транслюється. Її сутність полягає: 1) в “символічному
узагальненні”, формалізації компонентів теорії, що функціонують як “закони

природи”; 2) у формуванні картини світу (модельні уявлення); 3) у
загальновизнаних методологічних вимогах і ціннісних орієнтаціях (простота,
несуперечливість, перевірка, точність, по можливості кількісна визначеність