Page 109 - 6555

лише їх нероздільна єдність, тотожність. Ця вихідна тотожність є чимось
досвідомим, або, як вважає Шеллінг, "несвідомим". У людині вона набуває
свого найвищого вияву. Притаманне їй несвідоме "хотіння" спонукає її до
саморозвитку, наслідком чого є все багатство навколишнього світу, найвищим

виявом якого постає людський інтелект.
5. Підсумок класичній німецькій ідеалістичній традиції, а деякою мірою і
всій буржуазній філософській традиції, підводить Гегель. Йому належить

найбільш глибока і всебічна розробка діалектичного методу мислення і
світорозуміння. Згідно з Гегелем, в основі світу лежить ідеальне начало —
абсолютна ідея (система категорій, що саморозвиваються), яка є творцем

природи і людського суспільства. Абсолютна ідея розкриває свій зміст
поетапно: 1) у площині логічного розвитку понять; 2) шляхом втілення свого
ідеалістичного змісту в природі як акт відчуження, відпадання від самої себе

(тобто деградації, що означає народження природи); 3) шляхом переходу від
чужої ідеї природи у сферу розвитку духу. Дух цей є тією ж ідеєю, але
збагачений по ходу свого діалектичного розвитку. Він втілюється не тільки в
людському дусі, свідомості, але й у різних формах суспільних відносин.

6. Фейєрбах критикує гегелівський ідеалізм і релігію як хибні путівники
людини. Ключовою для нього виступає категорія "людська природа", яка

втілює в собі і природу, і власне саму людину. Але оцінюється вона не
історично, а як вічна. При цьому не враховується, що соціально-історична
практика визначає тип людини, тип особистості кожної історичної доби.
Особливу увагу Фейєрбах звертає на природу релігії. У зв'язку з цим він

показав, що релігійні ілюзії — викривлене відображення сутності людини,
зумовлене відсутністю умов для її реалізації. Шлях подолання релігії на відміну
від матеріалістів XVIII ст. він бачив не просто в просвітництві, а в

гуманістичному оновленні умов життя, які зробили б людину господарем
природи, а відношення людей — колективістськими. Широкомасштабна
критика християнства, а також складність відповідей на поставлені релігією

проблеми вивели Фейєрбаха на завдання створення нової релігії. У зв'язку з
цим він запропо- ував релігію, яка б обожнювала людину і була б заснована
головним чином на ідеї всезагальної любові.

7. Класична філософська спадщина Канта, Фіхте, Шеллінга, Гегеля та
Фейєрбаха ще за їх життя виступила тим матеріалом, з якого починають
формуватися новітні напрями філософії як у рамках буржуазного способу
мислення, так і такі, що виявляють тенденцію здолати ці рамки.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ