Page 105 - 6555

раціоналістичній обробці, і тоді вчення про нього виливається в концепцію
християнського гуманізму (Еразм Роттердамський).
5. Філософія доби Відродження не тільки дала поштовх до подальшого
звільнення думки від середньовічної схоластики, але й теоретично підготувала

ґрунт реформації (національно-визвольний рух, який знаменував перехід від
Середньовіччя — Відродження до Нового часу, від феодального часу до
буржуазного).

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. Яка основна риса і особливість філософського мислення епохи Відродження?
2. У чому суть реконструкції поглядів філософів Відродження на людину і її

місце у світобудові ? Що означає антропоцентризм?
3. Дайте загальну характеристику філософських поглядів пред- ставників
флорентійського неоплатонізму.

4. Охарактеризуйте натурфілософію Дж. Бруно: натуралістичний пантеїзм, ідеї
нової космології, етика «героїчного ентузіазму».
5. У чому полягає суть нових підходів до розуміння суспільства у філософських
поглядах представників епохи Відродження?

6. Хто із філософів Відродження висунув ідею громадянського суспільства ? У
чому її суть?

ФІЛОСОФІЯ НОВОГО ЧАСУ
1. Новий час — доба видатних досягнень філософії, науки і культури. Першу
половину її (XVII ст.) визначають як століття геніїв і вільнодумства, а другу

(XVIII ст.) - як століття Просвітництва. Інтелектуальний і духовний потенціал
цієї доби спирається на процеси розвитку буржуазних економічних відносин і
на великі наукові відкриття Коперніка, Галілея, Ньютона. Виникає не тільки

істинно наукове природознавство, але й заснована на праці і її філософському
осмисленні якісно нова картина природи. Що нового дала ця доба в розумінні
природного і соціального світу, які соціально-етичні ідеали висунула? По-

перше, з філософією Нового часу пов'язана методологічна програ ма наукового
пізнання, по-друге, — формування нової картини світу з природою у центрі
(природоцентризм), по-третє, — визнання людського розуму вищим

авторитетом в оцінці не тільки природи, але й суспільства, по-четверте, — нова
концепція людини і суспільства, по-п'яте, — вільнодумство і атеїзм.
2. Основоположниками методології наукового пізнання у філософії Нового
часу були Ф. Бекон і Р. Декарт. Методологічна програма першого була

емпірико-індуктивною, а другого — раціоналістично-дедуктивною.
Призначення методології розуміється ними однаково — через удосконалення
методів пізнання природи до зростання влади людини над нею. Індукція (від.