Page 13 - 6507

- психолого-педагогічних (знання психологічних та дидактичних основ
викладання обраної дисципліни, знання і урахування психологічних
особливостей студентів і власних особистісних рис, закономірностей
сприймання студентами змісту навчання);
- методичних (володіння методами, прийомами і засобами донесення
наукової інформації до студентів);
- організаційних (володіння уміннями здійснювати оптимальну
організацію власної діяльності та керувати діяльністю студентів).
Рівень професіоналізму викладачів такий:
І рівень – репродуктивний (недостатній) полягає в умінні викладача
передати студентам ту інформацію, якою володіє сам;
ІІ рівень – адаптивний (низький) передбачає уміння пристосувати
виклад матеріалу до особливостей аудиторії;
ІІІ рівень – локально-моделюючий (середній) передбачає володіння
педагогом стратегіями передавання знань з окремих розділів і тем;
IV рівень – системно-моделюючий (високий) полягає в
умінніформувати систему знань, умінь і навичок з навчальної дисципліни
загалом;
V рівень – системно-моделюючий (вищий) передбачає
здатністьпедагога перетворювати свій предмет на засіб формування
особистості студентів.
Останніми роками в Україні спостерігається позитивна тенденція до
вдосконалення професіоналізму науково-педагогічного складу ВНЗ. За
дослідженнями М.М. Фіцули навчально-виховний процес у ВНЗ України
здійснюють понад 90,5 тисяч викладачів, які мають наукові ступені доктора
наук (темпи приросту – 38,9 %), кандидата наук (темпи приросту – 10,2 %),
вчені звання професора (темпи приросту – 18,4 %), доцента (темпи
приросту – 6,8 %).
Важливо зазначити, що перехід викладача з більш низьких рівнів на
більш високі досягається у процесі професійного самовдосконалення: через
самоосвіту (самостійне оволодіння найновішими науковими досягненнями),
залучення до системи підвищення кваліфікації, накопичення і осмислення
передового педагогічного досвіду, аналізу власних здобутків і на цій основі
реконструювання власної діяльності, та через самовиховання (вивчення
особистісних психологічних властивостей і на цих засадах їх удосконалення,
перебудова установок, цінностей, моральних орієнтацій, потреб, інтересів,
мотивів педагогічної діяльності).
Педагогічна професія вимагає особливої чутливості до постійно
оновлюваних тенденцій суспільного буття, здатності до адекватного
сприйняття потреб та вимог суспільства і відповідного коригування своєї
роботи.
Особливу значущість має ця здатність за сучасної постіндустріальної
інформаційної доби, яка потребує від особистості багатьох принципово
відмінних від попередніх навичок, умінь і відповідного мислення.

13