Page 8 - Міністерство освіти України

він розглядає як систему забобонів, за допомогою яких суспільство стримує
ворожі йому сексуальні потяги людини («лібідо»). Завдяки культурним нормам
поведінки природжені інстинкти і потяги людини або змішуються у сферу
безсвідомого, або перетворюються на форми соціальної творчості, до яких
Фрейд відносив і релігію.
У праці «Майбутнє однієї ілюзії» він стверджує, що релігійні уявлення -
це ілюзії, які випливають з бажань людини. Релігія, - зазначає Фрейд, - є
загальнолюдським «нав’язливим неврозом»./Калінін Ю.А., Харьковщенко Є.А.
Релігієзнавство. - К., 1994, с.17/;
б) Вчення Еріха Фрома. Він сучасний неофрейдист. У праці
«Психоаналіз і релігія» Фром пояснює потребу людини у релігії конфліктом між
душею і тілом. Фром пише, що людина постійно прагне вирішити проблему
(розколу) між тілом і душею, але ніколи не зможе її вирішити. На цьому грунті
виникає потреба людини у вірі та релігії. Фром пропагує релігію без Бога, у
центрі якої людина. З його точки зору немає жодної людини, у якої не було б
потреби у релігії;
в) Соціологічна концепція Дюркгейма. Він вважав, що послаблення
загальних вірувань і почуттів призводить до послаблення соціальних зв’язків
між людьми і у перспективі погрожує дезінтеграцією суспільства, тобто його
розпадом. Дюркгейм доходить висновку, що існування релігії має вічний
характер і що вона є необхідним елементом у кожному суспільстві.
Розгляд питань даної теми саме в такій площині дає змогу
пересвідчитися у важливості релігієзнавчої проблематики, стверджувати те, що
в умовах демократизації суспільного життя значно зростає інтерес до релігії та її
культури, знімаються ті штучні перепони, що протиставляли віруючих і
невіруючих. Саме це і є основою гуманістичної переорієнтації суспільної
свідомості громадян України. А релігієзнавча наука повинна слугувати
громадянському суспільству як надійний і ефективний інструмент глибокого
вивчення усіх тих процесів, що відбуваються в релігійно-світоглядній сфері і
безпосередньо в релігійно-побутовому середовищі. Деідеологізоване
релігієзнавство повинно приділяти значну увагу вивченню соціальної природи
релігії, її місця в суспільстві. Таким чином, релігієзнавство може стати
раціоналістичним науковим типом знання про релегію, який буде звільнений як
ідеологічних рис, так і містифікованих теорій.

Література
Грушевський М.С. З історії релігійної думки на України. - Львів, 1925.
Калінін Ю.А., Харьковщенко Є.А. Релігієзнавство. - К.,1994.
Попова М.А. Фрейдизм и религия. -М.,1985.
Угринович Д.М. Введение в религиевоведение, -М.1985.
Угринович Д.М. Психология религии. -М.1986.

8