Page 4 - Міністерство освіти України
P. 4

У релігієзнавстві треба виділяти два важливих напрями - теоретичний та
                   історичний. Теоретичний напрям вивчає філософські, соціологічні і
                   психологічні аспекти, а історичний - історію виникнення і еволюцію окремих
                   релігій та релігійних вірувань у їхньому взаємозв’язку. Саме ці два напрями і
                   складають цілісну систему наукового дослідження релігії. Релігієзнавство і
                   релігійні теорії за своїм змістом не співпадають. Релігієзнавство - це галузь
                   науки, а релігійні вчення відносяться до системи богослов’я (теології), які
                   теоретично обгрунтовують релігійні цінності. Разом з тим. Релігієзнавство і
                   богослов’я мають і деякі спільні риси, оскільки вивчають відповідно з наукової
                   та релігійної точок зору одне й те саме явище - релігію та її інститути.
                          Релігієзнавство досліджує суспільно-історичну природу релігії, механізм
                   її соціальних зв’язків з економічними, політичними і духовними структурами
                   суспільства, впливу на особистість віруючих у контексті конкретно-історичних
                   умов. На цьому рівні релігія вивчається, як об’єктивний процес, що спирається
                   на відповідні соціальні передумови і фактори, релігієзнавство вивчає релігію як
                   феномен суспільної свідомості.
                          Богослов’я - це система релігійно-догматичних доказів обгрунтування
                   надприродних істин, що випливають з необмеженої природи бога. Релігійні
                   вчення існують також у формі апології (захисту) віровчення і культу від інших
                   релігійно-конфесійних впливів, руйнування з боку наукового світогляду.
                          Релігійні теорії стверджують, що суспільство створене богом, а наукові
                   знання виводять релігію з глибинних надр суспільної історії та практики.
                   Релігійна думка ставить суспільний прогрес у пряму залежність від кінцевої
                   реалізації релігійних істин.
                          Отже, релігієзнавство і богослов’я є протилежними, хоч і зв’язані з
                   єдиним предметом дослідження. Це різні типи світогляду і різні системи
                   духовних і культурних цінностей.
                          На відміну від атеїстичних знань релігієзнавство є самостійною
                   теоретичною дисципліною, яка має свої принципи та методи. Воно вивчає
                   релігійні явища як складний комплекс соціально-історичних,  філософських і
                   психологічних проблем.
                          Однією з головних частин релігієзнавства є «філософія релігії», яка дає
                   філософське пояснення релігії. Існують два напрями філософського
                   обгрунтування релігії: ідеалістичний і матеріалістичний. Крім філософії релігії є
                   і «релігійна філософія», яка виступає різновидом ідеалізму. Релігійна філософія
                   представляє сукупність різних напрямів і течій, які розвиваються у
                   християнстві, ісламі, буддизмі та інших розвинутих релігійних системах.
                   Філософія релігії локалізує предмет вивчення релігії. Вона досліджує механізм
                   виникнення релігії, процес її відображення у свідомості людини, особливості
                   формування релігійних понять, символів і духовних цінностей. Об’єктом
                   філософського вивчення є не тільки сама релігія, а й те соціальне і те природнє
                   середовище, що впливає на процес формування релігійних вірувань.
                          Не менш важливою частиною релігієзнавства є «соціологія релігії». Цей
                   розділ релігієзнавства вивчає релігію як певну соціальну структуру, складову
                   частину суспільства з властивими їй функціями і соціальними зв’язками. На
                   соціологічному рівні релігія визначається як соціальна підсистема, яка виступає
                   водночас і в якості об’єкту зовнішніх впливів, і в якості суб’єкту свого власного
                   впливу на різні соціальні інституції. Таким чином соціологія релігії:





                                                                                                     4
   1   2   3   4   5   6   7   8   9