Page 4 - Міністерство освіти України
P. 4
У релігієзнавстві треба виділяти два важливих напрями - теоретичний та
історичний. Теоретичний напрям вивчає філософські, соціологічні і
психологічні аспекти, а історичний - історію виникнення і еволюцію окремих
релігій та релігійних вірувань у їхньому взаємозв’язку. Саме ці два напрями і
складають цілісну систему наукового дослідження релігії. Релігієзнавство і
релігійні теорії за своїм змістом не співпадають. Релігієзнавство - це галузь
науки, а релігійні вчення відносяться до системи богослов’я (теології), які
теоретично обгрунтовують релігійні цінності. Разом з тим. Релігієзнавство і
богослов’я мають і деякі спільні риси, оскільки вивчають відповідно з наукової
та релігійної точок зору одне й те саме явище - релігію та її інститути.
Релігієзнавство досліджує суспільно-історичну природу релігії, механізм
її соціальних зв’язків з економічними, політичними і духовними структурами
суспільства, впливу на особистість віруючих у контексті конкретно-історичних
умов. На цьому рівні релігія вивчається, як об’єктивний процес, що спирається
на відповідні соціальні передумови і фактори, релігієзнавство вивчає релігію як
феномен суспільної свідомості.
Богослов’я - це система релігійно-догматичних доказів обгрунтування
надприродних істин, що випливають з необмеженої природи бога. Релігійні
вчення існують також у формі апології (захисту) віровчення і культу від інших
релігійно-конфесійних впливів, руйнування з боку наукового світогляду.
Релігійні теорії стверджують, що суспільство створене богом, а наукові
знання виводять релігію з глибинних надр суспільної історії та практики.
Релігійна думка ставить суспільний прогрес у пряму залежність від кінцевої
реалізації релігійних істин.
Отже, релігієзнавство і богослов’я є протилежними, хоч і зв’язані з
єдиним предметом дослідження. Це різні типи світогляду і різні системи
духовних і культурних цінностей.
На відміну від атеїстичних знань релігієзнавство є самостійною
теоретичною дисципліною, яка має свої принципи та методи. Воно вивчає
релігійні явища як складний комплекс соціально-історичних, філософських і
психологічних проблем.
Однією з головних частин релігієзнавства є «філософія релігії», яка дає
філософське пояснення релігії. Існують два напрями філософського
обгрунтування релігії: ідеалістичний і матеріалістичний. Крім філософії релігії є
і «релігійна філософія», яка виступає різновидом ідеалізму. Релігійна філософія
представляє сукупність різних напрямів і течій, які розвиваються у
християнстві, ісламі, буддизмі та інших розвинутих релігійних системах.
Філософія релігії локалізує предмет вивчення релігії. Вона досліджує механізм
виникнення релігії, процес її відображення у свідомості людини, особливості
формування релігійних понять, символів і духовних цінностей. Об’єктом
філософського вивчення є не тільки сама релігія, а й те соціальне і те природнє
середовище, що впливає на процес формування релігійних вірувань.
Не менш важливою частиною релігієзнавства є «соціологія релігії». Цей
розділ релігієзнавства вивчає релігію як певну соціальну структуру, складову
частину суспільства з властивими їй функціями і соціальними зв’язками. На
соціологічному рівні релігія визначається як соціальна підсистема, яка виступає
водночас і в якості об’єкту зовнішніх впливів, і в якості суб’єкту свого власного
впливу на різні соціальні інституції. Таким чином соціологія релігії:
4