Page 11 - Міністерство освіти України

3) проведення культу в формі особливого для кожного племені свят, які
супроводжуються магічними обрядами (танцями, іграми) на честь
духів.
Виникає політеїзм (багатобожжя) як ідеологічне відображення створення
родоплемінних союзів. Виникає інститут жреців - професійних
священослужителів.
Важлива увага приділялася міфам (з грецьк. - «оповіді»). Це також
фантастичне відображення дійсності, яке втілене в давній усній народній
творчості. Міфи - це оповіді, які виникли на ранніх етапах історії, фантастичні
образи яких були спробами узагальнити і пояснити різні явища природи і
суспільства.
У політеїстичних національно-державних релігіях виникає пантеон
богів, які уособлюють різні явища природи і види людської діяльності, різні
сторони суспільного, духовного і особистого життя людей.
Монотеїзм - релігія єдинобожжя. Виник він в результаті утворення
централізованих рабовласницьких держав. Держава з єдиним царем потребувала
і релігії з єдиним Богом, який уособлював і підтверджував дії єдиного
правителя.
Важливим моментом в історії релігії стало виникнення світових релігій:
буддизму, християнства та ісламу. Головною особливістю світових релігій було
те, що вони спростили культ, відмовилися від специфічної національної
обрядовості, пропагують загальну рівність перед Богом і переносять на неї
здійснення соціальної справедливості.
2.1. Великий православний релігійний філософ П.О. Флоренський
стверджував, що релігія створює культуру, складає її зміст, виконує ті самі
функції, що й мистецтво, наука й мораль.
Сучасні православні богослови визначають духовну культуру за П.О.
Флоренським, що вона є неземною, надприродним явищем. Подібна точка зору
існує в католицькій та протестанській культурології. Так, в пастирській
конституції II Ватіканського собору підкреслюється, що християнське
віровчення обновлює і очищає духовну культуру, підносить її на новий ступінь.
В свою чергу мусульманські культорологи називають іслам
«цивілізаторською релігією» і стверджують, що всім досягненням в науці,
культурі мусульманський світ зобов’язаний ісламу.
Саме так наведені вище богословські системи вважають релігію єдиною
основою, на грунті якої могла виникнути і досягти відповідного розвитку
духовна культура. З точки зору науки духовна культура не має нічого спільного
з надприродним. Вона охоплює сферу накопичених суспільством відповідну
суму цінностей і традицій, куди входять такі форми суспільної свідомості, як
філософія, мистецтво, політика, право, етика, наука, релігія і т.д.
Духовна культура носить класовий характер, має історичну
обумовленість, національні особливості, загальнолюдські цінності.
Релігія має власну специфічну структуру. В ній можна виділити такі
основні елементи, як релігійна свідомість, релігійні почуття, релігійний культ і
релігійні організації.
Релігійна свідомість має два взаємозв’язаних і водночас самостійні рівні:
психологію та ідеологію.
Релігійна психологія - це сукупність властивих відповідній групі
віруючих уявлень, почуттів, настроїв, звичок, традицій, пов’язаних із певною

11