Page 13 - Міністерство освіти України

може йти не про знищення релігії , а про заміщення її іншими компенсаторами,
які мають гуманітарний зміст. Тут необхідно врахувати і інше.
По-перше, головна ідея кожноі релігії – ідея Бога як відображення
абстрактної людини – не позбавлена гуманізму.
По-друге, глобальний гуманізм не заперечує всіх існуючих вірувань,
національних традицій, звичаїв, світорозумінь, що склалися, більше того, він їх
передбачає і на них спирається.
Говорячи про перспективи релігії, мова може бути лише про її еволюцію,
перетворення і модернізацію.
Однією з важливих функцій релігії є світогдядна функція. Адже релігія
намагається створити власну карту світу, більш того – власні соціально-
гносеологічні схеми вдосконалення суспільного життя, визначити роль і місце
людини в системі природи і суспільства. Зміст релігійного світогляду – не
божественний, а людський, суспільний, не зважаючи на його фантастичність.
Релігія виконує регулятивну функцію. Вона створює певну систему норм
і цінностей, специфіка яких полягає, насамперед, у збереженні і закріпленні
віри в надприроднє. Цьому сприяють не лише культові дії, а й сімейно побутові
стосунки, система традицій і звичок. Релігія асимілювала багато елементів
загальнолюдської моралі. А оскільки Бог, за висловом Ф.Енгельса, є
відображення абстрактної людини, то і релігійна мораль багато в чому носить
не якийсь надприродний, а людський, суспільний характер.
У певних історичних умовах релігія виконує функцію інтегрування,
тобто функцію збереження і зміцнення існуючої соціальної системи. Такою,
наприклад, була роль католицизму у феодальному суспільстві, православ’я у
дореволюційній Росії. В період, коли християнство було введено в Київській
Русі інтеграційна функція була домінуючою. Релігія сприяла об’єднанню
земель, князівств Київської Русі. У зв’язку з тим, що в Україні тепер існує
багато конфесій, то на рівні суспільства інтеграційна функція зникла. Вона
об’єднує лише віруючих певних конфесій і втрачає роль провідного ідейного
фактора, що покликаний зміцнювати суспільну систему. Тут необхідно
посилити екуменічний рух, рух спрямований на об’єднання християнських
церков. Однак у вирішенні цієї проблеми нерідко негативну роль відіграють
окремі ієрархи церкви.
Релігії властива і комунікативна функція, яка полягає в підтримуванні
зв’зків між віруючими шляхом створення почуття віросповідної єдності під час
релігійних дій, в особистому житті, сімейно-побутових відносинах, а також
стосунках у межах різноманітних клерикальних організацій і навіть
клерикальних політичних партій. В умовах нашого суспільства на нинішньому
етапі релігія виконує, головним чином, ілюзорно-компенсаторну функцію.
Вона не є панівною формою масової свідомості, бо задовільняє лише особисті
почуття віруючих.
Світоглядна, регуляторна, і комунікативна функція релігії визначаються
особливостями конфесійних течій і категоріями віруючих, на яких, в свою
чергу впливає реальна дійсність.
Роль релігії в суспільстві не можна оцінювати однозначно. Так, релігія
відіграла важливу культурно-історичну роль. У межах релігійних віровчень
формувались єдині зразки почуттів, думок, поведінки людей. Завдяки цьому
релігія виступала як могутній засіб упорядкування і збереження традицій та

13