Page 12 - Міністерство освіти України

системою релігійних ідей. Релігійна ідеологія - це струнка система ідей,
розробкою і пропагандою яких займаються релігійні організації, професійні
богослови та служителі культу. Релігійна психологія та ідеологія є сходинками
розвитку релігії.
Релігійна ідеологія в сучасних релігіях включає в себе теологію
(богослов’я), богословські концепції економіки, політики, права мистецтва,
релігійну філософію та ін. Ядром релігійної ідеології є теологія (богослов’я),
яка формує «докази» божественних ідей, дає систематизований виклад
релігійних поглядів на світ, людину в світі, на сенс її буття.
Джерелом ідеології кожної релігії є її «святе письмо» (у буддистів -
Трипітака, у християн - Біблія, у мусульман - Коран та ін.).
Релігійна ідеологія виступає у формі фантастичних уявлень про
надприродний світ, настанов святих пророків і відіграє для широких мас
віруючих роль популярної життєвої філософії.
Важливим елементом релігії є емоційне ставлення людей до створених
їхньою уявою надприродних сил.
Невід’ємною частиною будь-якої релігії є культ - сукупність символічних
дій, за допомогою яких віруючий намагається вплинути на надприродні об’єкти.
До культу відносяться: обряди, ритуали, жертвоприношення, таїнства,
богослужіння, пости, молитви, а також матеріальні предмети, які при цьому
використовуються - храми, священні реліквії, посуд, одяг.
Кожна із конфесій релігійні культи реалізовують у різних формах.
Католицизм і православ’я, наприклад проводять обрядність пишно і
театралізовано. Вони широко використовують мистецтво: живопис, скульптуру,
музику, спів тощо. Протестантизм здійснює обряди більш скромно. Він
зменшив кількість таїнств і свят, спростив богослужіння. Основу культу в
протестантизмі складають індивідуальні форми спілкування віруючого з Богом -
молитви, покаяння, містичні одкровення.
Релігійні організації виконують широке коло функцій, головними з яких
є задоволення релігійних потреб віруючих, регулювання культової діяльності,
розробка і пропаганда віровчення, забезпечення цілісної організації. У
практичному житті ми не можемо використовувати колишні лозунги «релігія є
опіум для народу», «релігія - один із видів духовного гноблення» і т.д.
Перенесення оцінок релігії, які використовувалися у минулому в нові соціальні
умови може привести до не бажаних, навіть трагічних соціальних наслідків.
3.1. Одним із важливих питань є вивчення соціального змісту релігії.
Релігія є творінням людського суспільства, особливою формою пізнання. Ми не
повинні трактувати релігію спрощено - як хибну свідомість, спотворену картину
світу і т.п.
Релігія виконує ряд функцій. Головною соціальною функцією релігії є
ілюзорно-компенсаторна функція. Релігія для віруючого це насамперед компен-
сація (хай навіть ілюзорна) усіх тягот його земного буття. У свідомості релігій-
ної людини відбувається перетворення тяжкої дійсності у бачення картин
райського буття, ідеального світу, де панують рівність і свобода.
Лозунг “релігія є опіум для народу” як спроба заперечити релігію
сьогодні не підходить. Адже у сучасному суспільстві існує потреба втіхи,
зняття психологічної напруги, викликаної умовами повсякденного життя.
Ліквідація цієї компенсації (хоч і ілюзорної) було б актом жорстокості. І мова

12