Page 3 - Міністерство освіти України

2. Матеріалістична концепція релігії.
3. Об’єктивно і суб’єктивно-ідеалістичні концепції релігії.
4. Натуралістична і соціологічна концепція релігії.
1.1. Вивчення релігієзнавства має не лише теоретичне, але й практичне
значення. Релігія в сучасному світі суттєво впливає на свідомість і поведінку
широких мас людей і відіграє помітну роль в формуванні світогляду. Релігія є
універсальним духовним явищем в житті суспільства, яке об’єднує за
допомогою догматів, моральних і духовних цінностей певні верстви населення в
релігійні організації. В сучасний період - період соціальних реформ релігія
може сприяти консолідації віруючих різних конфесій в боротьбі проти різного
роду негативних соціальних явищ, виконанні інших суспільних завдань.
Вивчати релігійність необхідно лише в тісному зв’язку з конкретно-
історичними, соціальними і культурними явищами. Релігія як історичне явище
потребує наукового підходу. «Наукове релігієзнавство є комплексом
теоретичних та історичних поглядів на релігійну свідомість, на соціальну
природу релігії, закономірності її виникнення і розвитку» /Калінін Ю.А.,
Харьковщенко Є.А. Релігієзнавство, Наукова думка, 1994, с.5/. Знання
релігієзнавства є методологічною основою вивчення релігійних явищ у їх
зв’язку з соціальною практикою.
При аналізі будь-якої релігії важливо вільно орієнтуватися в
теоретичному матеріалі і вміти відповісти на такі питання:
1. В яких історичних умовах виникла відповідна форма релігії?
2. В яких соціальних групах вона отримала поширення?
3. Як в даному віровченні відобразилися інтереси відповідних
соціальних груп?
4. Які зміни проходили в даній формі релігії в процесі історичної
еволюції?
5. Який вид (віровчення, культ, організаційна структура) вона має тепер?
6. Яка її роль у житті сучасного суспільства?
При вивченні курсу релігієзнавства особливу увагу необхідно звернути
на такі категорії і поняття як: «родоплемінні», «національні» і «світові» релігії,
«тотемізм», «анімізм», «фетишизм», «магія», «шаманізм», «культ померлих»,
«культ предків», «Трипітака», «Біблія» (Старий і Новий заповіти), «Коран»,
«Сунна», «Шаріат», «Сансара», «Нірвана», «Релігійний культ», «Обряди»,
«Проповідь», «Богослужіння», «Релігійний екстремізм» та ін.
1. Релігія як соціальне і духовне явище є єдиною із важливих форм
суспільної свідомості . Специфічною ознакою її є віра в реальне існування
надприродних істот (бога, духа, чорта, тощо) та втручання їх у дійсне земне
життя. Головними і невід’ємними складовими частинами релігії є
концептуальний елемент (сукупність вірувань, уявлень, міфів, ідей, догм даної
релігії), культ і релігійні почуття. Вони охоплюють найістотніше в кожній
релігії, саме за їхніми особливостями відрізняються одна від одної конкретні
релігії. Без жодної з цих частин не може існувати будь-яка релігія.
На відміну від науки, в т.ч. й філософії релігія не аргументує своїх
положень, а пропонує сприймати їх на віру. Соціальна природа та риси релігії
вказують на її зв’язок з розвитком суспільства. Прогресивні зміни або занепад
духовних цінностей суспільства неодмінно позначаються і на еволюції
релігійних вчень, зміст яких складає основу релігійних вірувань.

3