Page 6 - Міністерство освіти України
P. 6

а) вивчається внутрішня будова знань і духовних цінностей в цілому, а
                   також всіх елементів світогляду, якими людина володіє в результаті пізнання
                   певних явищ, практичної діяльності і спілкування з іншими людьми;
                          б) досліджуються розбіжності і суперечності між різними елементами
                   знань і цінностей, з яких виводиться певна проблема щодо вивчення якогось
                   явища і внесення відповідних змін у світогляд людини;
                          в) обгрунтовується шлях вдосконалення системи духовних цінностей.
                   Підсумовуючи сказане, можна зробити такі висновки:
                          а) філософія є продуктами суспільної свідомості. Між ними існують
                   внутрішні взіємозв’язки;
                          б) разом з тим філософські і релігійні вчення - це протилежні системи
                   духовних цінностей, які спираються на різні типи рефлексивного мислення.
                   Філософська рефлексія має раціональний характер, а релігійна рефлексія - в
                   теоретичному плані - менш розвинута і орієнтується на певні містифікації.
                          Домарксистські філософи стверджували, що релігійні поняття є
                   «помилковими» і намагалися їх подолати просвітницькими заходами, які
                   повинні розкривати помилковість релігійного світогляду. Марксизм доводить,
                   «що неістинне відображення світу в релігійних віруваннях - це не лише
                   незнання законів природи, а є відображенням певних соціальних умов
                   життєдіяльності людини» /Калінін Ю.А.,Харьковщенко Є.А. Релігієзнавство. К.,
                   Наукова думка, 1994, с.12/. Марксистська релігієзнавча концепція фіксує
                   соціальний, пізнавальний і психологічний аспекти розуміння релігії. Вона
                   стверджує історичний характер існування релігії, яка виникає в нерозвинутих
                   умовах первісного суспільства і зникає з оволодінням людиною силами природи
                   і подоланням антагоністичних протиріч у стосунках між людьми в соціально-
                   економічній та політичних сферах суспільства.
                             3.1. ОБ’ЄКТИВНО-  І СУБ’ЄКТИВНО-ІДЕАЛІСТИЧНІ КОНЦЕПЦІЇ
                                                             РЕЛІГІЇ.
                          У сучасній світовій філософії та релігієзнавстві відокремлюються 3
                   основні об’єктивно- і суб’єктивно-ідеалістичні концепції, які пояснюють
                   сутність і природу релігії: а) об’єктивно-ідеалістична; б) суб’єктивно-
                   ідеалістична; в) натуралістична (біологізаторська).
                          Основною є об’єктивно-ідеалістична концепція. Вихідним її принципом
                   при поясненні релігії є визнання існування надістотного джерела: Бога
                   «абсолюта», «світового духу». Це твердження поєднує теологія усіх основних
                   християнських конфесій: католицизму, протестантизму, православ’я і філософія
                   ідеалістів.
                          У християнській теології й ідеалістичній філософії в теорії щодо
                   обгрунтування Бога існують дві тенденції: раціоналістична й ірраціоналістична.
                   До раціоналістичної належить неотомізм. Це офіційна філософія сучасного
                   католицизму. В основі неотомізму лежить вчення середньовічного богослова
                   Фоми Аквінського. Вона акцентує увагу на наявність в християнському
                   одкровенні двох істин, якими можна оволодіти з допомогою розуму людини і
                   віри в Бога. Тобто пізнати людина може світ з допомогою розуму, але якщо вона
                   вірить в Бога.
                          Використовуючи вчення Аристотеля Ф.Аквінський розробив п’ять
                   доказів буття Бога з допомогою людського розуму і на основі вивчення
                   природніх явищ.
                          1.  У світі все рухається, а тому існує «першодвигун» - Бог.



                                                                                                     6
   1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11