Page 36 - 6469

порядок причин, – така річ ніколи не може для нас мати
значення ані необхідної, ані неможливої, і тому ми називаємо
її випадковою або можливою…
Багато хто думає, що ми тільки те робимо вільно, чого не
дуже прагнемо, позаяк це прагнення може бути легко
обмежене спогадами про іншу річ, що часто спадає на думку,
і навпаки, найменшою мірою ми вільні в тому, чого прагнемо з
великою пристрастю, яка не може бути вгамована
спогадами про іншу річ. Звичайно, тим, хто так говорить,
ніщо б не заважало вірити, буцімто в усьому ми чинимо
вільно, якби з досвіду не знали, що багато чого ми робимо
такого, про що потім шкодуємо, і що бачимо краще, а
слідуємо гіршому…
Досвід не менш ясно, ніж розум (Ratio), навчає, що люди
лишень через те вважають себе вільними, що дії свої вони
усвідомлюють, а причин, якими вони визначаються, не
знають, і що визначення душі суть не що інше, як самі
прагнення, що різняться залежно від різних станів тіла».
(Філософія. Природа, проблематика, класичні розділи.
Хрестоматія: навч. посібн. / В. П. Андрущенко, Г. І. Волинка,
Н. Г. Мозгова та ін.; За ред. Г. І. Волинка. – К. : Каравела,
2010 . – С. 35-36.).

Рекомендована література та першоджерела
для опрацювання теми

1. Гусєв В. І. Західна філософія Нового часу ХVІІ-
ХVIII ст: Підручник для студ. філософ. факульт. вищих закл.
освіти. – К.: Либідь, 2000. – 368 с.
2. Декарт Р. Міркування про метод // Психологія і
суспільство. – 2015. – № 2. – С. 37-46.
3. Історія філософії. Проблема людини та її меж: Навч.
посібник / Н. В. Хамітов, Л. Н. Гармаш, С. А. Крилова. – К.:
Наукова думка, 2000. – С. 88-116.

36