Page 38 - 6469

німецької філософії. Характерною рисою їх філософування
було створення повноцінних, розгалужених теорій, які за
наявності суперечностей між мислителями все ж таки
складали єдину систему. Кожен наступний філософ цієї
національної школи намагався подолати протиріччя свого
попередника.
Слід окреслити коло рис, притаманних для німецької
класики. По-перше, сюди відноситься спроба вирішення
питання граничних пізнавальних можливостей людини. По-
друге, відбувається пошук єдиного принципу вирішення
проблеми тотожності мислення і буття, яким утверджується
принцип діяльності (активності) суб’єкта пізнання. По-третє,
суб’єкт розглядається як носій активності, а об’єкт – як
частина реальності, на яку спрямована дія. По-четверте,
принцип активності і самостійності суб’єкта пізнання
виступає з ідеї саморозвитку. По-п’яте, абсолют у вченнях
німецьких філософів тлумачиться як розгортання логічного
процесу у світі, який можна відслідкувати за зовнішньою,
емпіричною реальністю.
На завершення варто узагальнити весь спектр
філософських проблем, дослідження яких перебувало в центрі
уваги її представників До них відноситься онтологія,
гносеологія, філософія культури, філософська антропологія,
філософія історії, філософія права, філософія релігії, етика,
естетика.
2. Філософія та етика І. Канта.
При вивченні даного питання слід зауважити, що І. Кант
вважається основоположником німецької класичної філософії.
Особливу увагу потрібно зосередити на так званому
«критичному» періоді його творчості, коли вчений
сформувався як філософ. Важливим моментом є те, що Кант
здійснив корінний переворот у постановці й вирішенні
центральної проблеми теорії пізнання – взаємодії суб’єкта і
об’єкта. Саме цей мислитель висуває як предмет

38