Page 31 - 6469

Фундатором емпіричного підходу, базованого на
досвідному способі пізнавальної діяльності, вважають
англійця Ф. Бекона. Вихідним інструментом пізнання цей
філософ визнає чуттєвість («немає нічого в розумі, що до
цього не пройшло через чуття»). Також створення нової науки
та філософії, на думку Бекона, потребує усвідомлення причин,
які ведуть до виникнення помилкових суджень та висновків.
Головну ваду він вбачає у застосуванні в пізнавальній
діяльності традиційних форм мислення, названих ним
«ідолами». Окрім того, послідовно проведену індукцію
мислитель вважав методом, спроможним перевірити старі та
отримати нові істинні знання.
Розглядаючи раціоналізм Р. Декарта, необхідно звернути
увагу на його дедуктивний метод. Філософ сформулював
чотири правила пізнання, що сприяють правильній роботі
інтелекту: 1) вважати за достовірні такі положення, які не
викликають сумнівів у своїй істинності; 2) розділяти кожну
складну проблему на складові частини; 3) здійснювати
поступовий перехід від відомого до невідомого, від
доведеного до недоведеного; 4) не допускати жодних
прогалин у логічному ланцюжку дослідження.
Отже, в положенні «мислю – значить існую» – основа
раціональної філософії Р. Декарта.
3. Філософія Т. Гоббса і Дж. Локка.
Опрацьовуючи творчу спадщину англійського мислителя
Т. Гоббса, слід ознайомитися з його матеріалістичною
концепцією. На думку вченого, не існує нічого крім тіл, а
нематеріальні субстанції, які протягом віків були основою
світогляду – омана. Також Гоббс намагався до певної міри
синтезувати два шляхи пізнання: емпіричний та
раціональний. Для нього усяке знання починається з відчуттів
і ніколи не виходить за межі доступних чуттям реалій. Проте
існують знання всезагальні й необхідні. Гоббс поєднує
індукцію і дедукцію, бо вважає, що спочатку треба йти

31