Page 40 - 6469

одного, безособовий (об’єктивний) дух одночасно пізнає себе
як їх творця. Духовний розвиток індивіда відтворює стадії
самопізнання «світового духу», починаючи з акту
найменування чуттєво-даних речей і закінчуючи знанням
законів науки, моралі, релігії, мистецтва, які управляють всім
цим процесом.
Студентам слід мати на увазі, що об’єктивний ідеалізм
Гегеля мав на меті охопити весь Всесвіт, світ природний і
духовний єдиним поняттям. Таким вихідним поняттям
гегелівської філософії є «абсолютна ідея» (розумне начало,
мислення). За допомогою діалектики філософ зробив спробу
критично переосмислити різні сфери культури. Наприклад,
історію Гегель розумів як саморозкриття «світового духу», як
прогресивний рух людства до усвідомлення свободи, а саму
філософію вважав за найбільш адекватний спосіб пізнання
абсолюту.
4. Антропологічний матеріалізм Л. Фейєрбаха.
Варто зазначити, що творчість Л. Фейєрбаха була
завершальною віхою у розвитку німецької філософської
класики. Цей мислитель рішуче відкидав традиційну
ідеалістичну філософію, логічний раціоналізм того ж Гегеля,
прагнучи до творення нових світоглядних ідей. Фейєрбах
вважав, що новітня філософія повинна вивчати людину,
пояснити її сутність та звільнити від релігійних оман. Слід
підкреслити, що результатом таких поглядів мислителя стало
його оригінальне матеріалістичне вчення, в центрі якого
проблема людини. При цьому Фейєрбах відходить від
механіцизму епохи Просвітництва XVIII ст., не зводячи
об’єктивну і суб’єктивну реальність до механічного руху.
Природа розглядається ним радше як організм, а не як
механізм. Філософ акцентує увагу не на абстрактному понятті
матерії, а на людині, як єдності психічного й фізіологічного
Завершуючи опрацювання даної проблеми, студентам
варто зауважити, що своєрідність антропологічного вчення

40