Page 33 - 6469

«вторинні», а й «первинні» ідеї. У цьому аспекті всі якості
речей «вторинні» тому, що їх сприймає людина. Поглядам
Берклі був притаманний радикальний сенсуалізм, оскільки у
них усе знання перебуває в залежності від чуттів («бути –
означає бути сприйнятим»).
Слід підкреслити, що така послідовно пропагована позиція
радикального сенсуалізму Дж. Берклі призвела до
утвердження скептицизму в ідеалістичній філософії Д. Юма.
Важливо відмітити, що процес сприйняття останній поділяє
на два різновиди: «враження» (діють під час природних
відчуттів) та ідеї. На думку Юма, розум сам по собі не здатен
нічого додати до вражень, він лише розділяє або об’єднує їх.
Що стосується досвіду, то його філософ вважає
найголовнішою складовою пізнання і відповідальним за
формування нашою свідомістю відповідних вражень.
5. Філософські ідеї мислителів французького
Просвітництва.
При розгляді даного питання необхідно з’ясувати сутнісні
ознаки доби Просвітництва у філософській думці того часу.
Насамперед варто зауважити, що просвітники критикували
феодальний устрій, релігійний догматизм, утверджували
духовно-ідеологічні та політичні засади буржуазного
суспільства.
Аналізуючи дане питання, слід зрозуміти, що ідеологічна
доктрина Просвітництва виникла в Англії у XVІІ ст. і
отримала свій широкий розвиток у XVІІІ ст. у Франції завдяки
філософській творчості цілого ряду мислителів світової
величини (Ф. Вольтер, Д. Дідро, Ш.-Л. Монтеск’є, П. Гольбах,
Ж.-Ж. Руссо та ін.). Вперше термін «Просвітництво»
вживається у працях Ф. Вольтера та Й.-Г. Гердера. Зауважте,
світоглядні засади Просвітництва у більшій чи меншій мірі
стали ідейним підґрунтям таких знакових в світовій історії
подій, як Війна за незалежність у Північній Америці (1775-
1783 рр.), Велика французька революція (1789-1794 рр.).

33