Page 39 - 6469

філософського осмислення пізнавальні здібності суб’єкта.
Кант ставить собі за мету встановити різницю між
суб’єктивними та об’єктивними елементами знання в
мислиннєвій діяльності людини. Він змінює традиційне
уявлення про співвідношення емпіричного (чуттєвого) і
раціонального (теоретичного) у пізнанні. Обґрунтування
необхідності всезагального (апріорного) знання зміщується
німецьким філософом у бік синтезу.
Слід зауважити, що найважливішою проблемою, яку
повинна розв’язати філософія, Кант вважає проблему
людської сутності. Вона включає в себе три питання: 1) «що я
можу знати?»; 2) «що я повинен робити?»; 3) «на що я можу
сподіватися?».
Завершуючи розгляд питання, необхідно наголосити, що
окреме місце у кантіанстві займає етичне вчення про
«категоричний імператив». Згідно його положень практичний
розум керує вчинками людини, встановлює принципи
моральної дії, а воля дозволяє людині визначати свої дії
цілями розуму. Істоту ж, котра спроможна діяти відповідно до
загальних, а не тільки з власне егоїстичних цілей, Кант
називає вільною істотою. Відтак свобода розуміється як
незалежність від визначальних причин чуттєво-сприйнятого
світу, а людині властиво вільно підпорядковувати себе закону
розуму, називаючи його вищим, внутрішнім моральним
імперативом.
3. Діалектичний ідеалізм Г. Гегеля.
Опрацьовуючи дане питання, варто уяснити, що Г. Гегель
став розробником теорії діалектики на базі об’єктивно-
ідеалістичної філософії. Діалектичний підхід, як вчення про
розвиток і мислення, проявляється в умінні відкрити в будь-
якому визначенні внутрішні суперечності. У теорії Гегеля
духовна культура людства представлена в її закономірному
розвитку як поступове виявлення творчої сили «світового
розуму». Втілюючись в образах культури, що змінюють один

39